Улюблені вірші Василя Стуса
Jan. 7th, 2013 09:48 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Як краще всього вшанувати поета? Ну звичайно, читаючи його вірші!
Вчора (до 75-річчя Василя Стуса) друзі згадували деякі його вірші.
nazavzhdy - "Ще вруняться горді Славутові кручі"
lena_ua_mk - "В хаосі зглиблених світів"
Вчора (до 75-річчя Василя Стуса) друзі згадували деякі його вірші.


(Ці вірші можна прочитати під катом)
Друзі, а чи є у вас такий вірш Василя Стуса, який ви виділяєте поміж іншими?
Якщо так - прошу, назвіть його!
Ще вруняться горді Славутові кручі,
ще синіє річки збурунена гладь,
та вже проминув тебе птахом летючим
твій час, твій останній. Попереду – падь.
Ще сонце високе, ще небо глибоке,
ще серце замало грудей не пірве.
Урвались, подались прекрасні мороки
і щось тебе кличе, і щось тебе зве.
Бо вже відслонився безокрай чужинний
І в жалощах никне зелений розмай.
Прощай, Україно, моя Україно,
чужа Україно, навіки прощай.
Розкрилені висі твої пронеслися,
попереду прірва. І ока не мруж.
Ти бачиш розхрестя дороги? Молися,
бо ще ти не воїн і ще ти не муж.
Гудуть пароплави, ревуть паровози,
і аероплани видовжують слід.
Чіпляйся за кручу, як терен колючий,
чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.
Бо вже відслонився безокрай чужинний
І в жалощах никне зелений розмай.
Прощай, Україно, моя Україно,
чужа Україно, навіки прощай.
***
***
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Друзі, а чи є у вас такий вірш Василя Стуса, який ви виділяєте поміж іншими?
Якщо так - прошу, назвіть його!
Ще вруняться горді Славутові кручі,
ще синіє річки збурунена гладь,
та вже проминув тебе птахом летючим
твій час, твій останній. Попереду – падь.
Ще сонце високе, ще небо глибоке,
ще серце замало грудей не пірве.
Урвались, подались прекрасні мороки
і щось тебе кличе, і щось тебе зве.
Бо вже відслонився безокрай чужинний
І в жалощах никне зелений розмай.
Прощай, Україно, моя Україно,
чужа Україно, навіки прощай.
Розкрилені висі твої пронеслися,
попереду прірва. І ока не мруж.
Ти бачиш розхрестя дороги? Молися,
бо ще ти не воїн і ще ти не муж.
Гудуть пароплави, ревуть паровози,
і аероплани видовжують слід.
Чіпляйся за кручу, як терен колючий,
чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.
Бо вже відслонився безокрай чужинний
І в жалощах никне зелений розмай.
Прощай, Україно, моя Україно,
чужа Україно, навіки прощай.
***
В хаосі зглиблених світів,
Де вічна круговерть,
Нема неплинного в житті,
Неплинна тільки смерть.
В хаосі зглиблених світів,
Де вічність — тільки тінь,
Котру уздрівши, ти хотів
Життя пізнать глибінь.,
В хаосі зглиблених світів
Ти тільки метеор,
Що в хвилі зринувсь і згорів
В суворій тайні зорь.
І що в тій таїні — пізнать
Заказано тобі,
Дано нести важку печать
І зринути в ганьбі.
Тобі не чути одкровінь,
Коли у віщий час
Загомонить прадавня тлінь
І зрине порух, зрине рінь.
***
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
Re: Горить сосна - од низу до гори.
Date: 2013-01-15 11:37 am (UTC)На Мадслінгері і на тут http://vasylstus.com/poetry-poem5.php?t=5&p=133 вони надруковані так
О як та біла білота болила
о як болила біла білота!
(тобто не "болІла", а "болИла")
Добре було б уточнити, чи це помилка? Чи авторське слово (як нерідко у Стуса)?
Чи маєте друковане джерело, щоб уточнити?
Re: Горить сосна - од низу до гори.
Date: 2013-01-15 11:54 am (UTC)Хоча, можливо й існували два варіанти. Не виключено, що й помилка.
Схиляюсь до "боліла" не лише тому, що вона частіше зустрічається (принаймні мені), але й цитуванням в статтях про Стуса поважних людей.
Ось, приміром, стаття Леоніда Плюща "Вбивство Поета Василя Стуса".
[ Друкується за передаванням радіо «Свобода», 28, 29, 31 жовтня і 1 листопада 1985 року. ]
http://exlibris.org.ua/stus/r21.html
Можливо, ще хтось з поважних літ.критиків чи письменників цитує цей вірш? Варто пошукати в мережі.
Re: Горить сосна - од низу до гори.
Date: 2013-01-15 01:34 pm (UTC)Ясно, що один з варіантів - помилковий; треба перевірити за паперовим солідним виданням! щоб хоч собі усвідомити, як правильно.
Це вже другий раз я знаходжу в інтернеті таку прикру помилку - перший був вірш Шевченка "І день не день, і йде не йде", який на популярних сайтах надруковано з помилкою.(((
Писав на деякі сайти, щоб виправили, але відповідь отримав тільки з двох сайті - на одному подякували і виправили, а друга відповідь була така: "Мы ошибки не исправляем".
У цих помилках теж проявляється наше ставлення. Уявляєте собі, щоб десь на популярному російському поетичному сайті відомий вірш Пушкіна було надруковано з помилкою?!
Re: Горить сосна - од низу до гори.
Date: 2013-01-15 03:29 pm (UTC)http://ukrslov.com/slovnyk_movy_stusa/2/
Як це прикро - помилка на найпопулярніших сайтах, де найбільш повно представлено поезію Стуса!!
А от, можете помилуватися: у філологічному дослідженні (!) цитата Стуса звучить так: "о, як та біла білота бол_і_ла, о, як бол_и_ла біла білота!"
http://librar.org.ua/sections_load.php?s=philology&id=1030&start=4