nikitanik: (Default)
 В мене питає знайома, в якої дочка-студентка хоче вдосконалювати свою українську мову. Вони вже давненько живуть у Франції, і дівчина позбавлена мовного середовища, але прагне розмовляти українською. Скоро до них у гості приїжджають родичі з Києва, і жінка просить порадити кілька сучасних художніх українських книжок, написаних не дуже складною мовою і які можна вільно купити на Петрівці чи у книжковому магазині (щоб родичі купили і привезли).
Дякую наперед!
Додано: можливо, хто знає сучасні жіночі романи і детективи українською?
nikitanik: (ілюзія)
Originally posted by [livejournal.com profile] galakha at Вільний тлумачний словник
Головна мета — спільне укладення Вільного тлумачного словника української мови. Поки що в словнику 104 слова. Щоб мати змогу додавати нові, треба набирати бали одшукуючи помилки в текстах СУМ-11.

Ось кільканадцять цікавинок з нового словника: нізчимний, мисткиня, таксівка, шуфля, довкілля, сурйозний, совок, летовище, гвинтокрил, гаплик, чувак, автівка, порохотяг, підковдра.
nikitanik: (ілюзія)

http://gazeta.ua/blog/39720/sup-chi-yushka
- У вас то суп чи юшка? – придивляється до моєї тарілки касирка в робочому кафе. Підозрюю, що є в її питанні якийсь сенс, і ці два слова – абсолютні синоніми, як на мене, – мають чимось відрізнятись. Здогадуюсь, тут це – різні страви. Кажу, у мене - з рибою, і вона, киваючи, вибиває чек.

Мене часом заганяють у кут запитання людей, які не хочуть або не вміють сформулювати свою думку чітко. От наприклад: "Как вы установите стойку микрофона?" Це рече поважний чиновник, що інспектує об'єкт державного значення перед його урочистим відкриттям більш вельможними персонами. "Як? Вертикально!" - рветься у відповідь, але мовчу, бо він вочевидь потребує якоїсь іншої інформації. І справді, мова йшла про необхідність закріпити все, що може завалити вітром або за що ризикує перечепитись людина. То чого б тобі, дядьку, не сказати прямо: закріпіть стійку для мікрофона. Ні, треба півтори години "вопрошать" подібне. З бажання вивищитись або через нездатність висловлюватись ясно?

Але сьогодні те питання в кафе мене анітрохи не дратувало, навіть зігріло. Попри внутрішнє філологічне обурення. Бо кажуть, моя сестра, ще зовсім малою, на бабусине запитання, чи їстиме вона юшку, завше відповідала відмовою. А якщо за мить бабуся мудро перепитувала: "А суп?" - дівча охоче погоджувалось. І насипали їй супу з того самого чавунця з печі, з якого дідусеві щойно дали юшки.

Мабуть, радянська українська мова надавала перевагу супам і не любила юшку тільки за те, що вона була ознакою відмінності братніх мов. Як частина великого пласту питомої лексики, що доводив багатство й інакшість української, а тепер зникає у безвість, як і наші бабусі.

Каюсь, у своєму дитинстві, яке теж було радянським, я сприймала оті справжні слова, вживані бабусею, застарілими. У підручниках і в телевізорі їх не було, усіх отих юшки, кисляку, рядна, чи ковезки – були суп, кефір, покривало, палка.

А ще от – хусткою бабуся запиналась, а не зав'язувалась, стілець був перехнябленим, а не перекошеним, діти падали навзнак, а не на спину, сусідка до нас навідувалась, а не заходила, а я в новій одежині була бабусі ловка. Я звикла, що оте "ловкий", "ловко" оточуючі завше перепитують, не розуміючи, що говорю не про спритність, а про зовнішню чи внутрішню красу.

Не кажу вже про закло. Це закуток нашого городу, який дотикався до сусідського й робив із традиційного для городів прямокутника букву "г". Зазирніть-но у 2-й том словника Бориса Грінченка 1958 року – в ті часи закло було. А тепер воно де?

Іще кілька цвяшків. Те, що в російській мові просто відкривають, у моїй рідній має при собі власні слова із широкого синонімічного ряду: очі – розплющують, двері – відчиняють, пляшку – відкорковують, книгу – розгортають, занавіски – розсувають, хоч звісно, все це можна й відкривати, щоб було понятнєй.

Та попри все багатство української слова суп і юшка, панове, таки тотожні. Щоправда, наша юшка має ширше значення, ніж ваш суп.

Зізнаюсь, я щоразу неймовірно смакую момент, коли хтось мені пробує довести бідність української проти російської на прикладі слова сир. Воно у мене, сільської дитини, одне – сир і все тут. А той, що привозили з міста, звався твердий сир. Кажуть, я нещасна, бо моя мова не розрізняє сиру і творогу. Тоді я нагадую про їхнє масло, яке конче потребує уточнень – вершкове воно, рослинне чи машинне. Бо у нас то масло, олія й мастило!

А що, з'їли?
*****************

Побачив посилання в [livejournal.com profile] chita_i

nikitanik: (ілюзія)
"...В Западной Белоруссии и Западной Украине сразу приступили к организации советских органов в районах, которые в 1939г. вошли в состав СССР...
Во Львове и других западноукраинских городах была также большая еврейская прослойка, как среди рабочих, так и среди интеллигенции. Не помню, чтобы от этой части населения исходило что-либо отрицательное, антисоветское. Среди еврейских рабочих и интеллигенции было много коммунистов. Организация коммунистов называлась КПЗУ (Коммунистическая партия Западной Украины). В нее входили и украинцы, и евреи. А когда мы собрались на митинг во Львовском оперном театре, то пригласили туда и украинцев, и евреев, и поляков, в основном рабочих, хотя пришла и интеллигенция.
Выступали там среди других и евреи, и нам странно было услышать, как они сами говорили: "Мы, жиды, от имени жидов заявляем..." и прочее. Дело заключалось в том, что по-польски евреев так называют в обыденной речи, не имея в виду ничего дурного. Мы же, советские люди, воспринимали это как оскорбление еврейского народа. И потом, в кулуарах собрания я спрашивал: "Отчего вы так говорите о евреях? Вы произносите - "жиды", это же оскорбительно!". Мне отвечали: "А у нас считается оскорбительным, когда нас называют евреями". Для нас слышать такое было очень странным, мы не привыкли к этому. Но если обратиться к украинской литературе, то в ней слово "жид" тоже звучит не ругательным, а вроде определения национальности. Украинская песенка:
"Продам тэбэ, жидовi рудому" означает "Продам тебя, еврею рыжему". Этот эпизод запечатлелся в моей памяти, потому что противоречил нашей практике, нашей привычке."
Никита Сергеевич Хрущев
Время, Люди, Власть (Книга 1)
http://www.many-books.org/auth/12794/boo..._I/read/57
nikitanik: (ілюзія)
Originally posted by [livejournal.com profile] higher_caps at Украинцы даже от слова "вороги" ("враги") умудрились сделать уменшительно-ласкательное "воріженьки"
ЩЕ: любые действия направленные на изменения ситуации которая вам не нравится особенно если это связано с человеком, узурпатором, ненависным президентом связана с чтением молитв за здравие и долгую жизнь этого человека.


Это лучший метод избавления от ненависти. Запорожские Казаки называли своих врагов ласкательным словом "Воріженьки". Я не знаю другого языка, где бы враги назывались ласкательной формой слова, достойного детской колыбельной.



МОЛЮСЬ ЗА МТС , за службу підтримки і  сайт,  сайт, сайт... його....


джерела справа наліво )
nikitanik: (Default)
Побачив у zzzulfiya
Originally posted by [livejournal.com profile] marko_z_konopel at СТРАСТІ ЗА МОВОЮ


Від слова “мова” останні кілька тижнів мене нудить. Примітивна провокація, влаштована владою та опозицією, на жаль, вкотре викликала резонанс в українському суспільстві. Українці знову не витримали іспиту російських вітчизняни
х політтехнологів. Трагікомедія №9073 викликає різні почуття. Інколи на це смішно дивитися, інколи — болісно, але переважно — просто сумно. Я не поїду в Київ захищати українську мову. Я не буду вимагати у “президента” скасувати закон №9073. Я в жодному разі не долучуся до протестів опозиції і не буду робити усього того, до чого мене закликають на ТБ, радіо, в газетах та соцмережах. Я закінчу цей текст і на тему “мови” не напишу більше ні слова. Зараз поясню чому.


Продовження )

nikitanik: (Default)
за Австрії підступний генштаб заставляв русинських дітей зубрити з шкільної читанки вірш Воробкевича(

Сидір ВОРОБКЕВИЧ

Сидір ВОРОБКЕВИЧ
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Як ту мову мож забути?
Таж звуками тими
Ми до Бога мольби слали
Ще дітьми малими;
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
Мово рідна, слово рідне,
Хто ся вас стидає,
Хто горнеться до чужого, 
Того Бог карає;
Свої його цураються,
В хату не пускають,
А чужії, як заразу,
Чуму, обминають.
Ой тому плекайте, діти,
Рідну руську мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом! -
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Але камінь має!
1869
побачив у 
[info]jabogdan
(виношу з коментів http://polar-bird.livejournal.com/717567.html#t8909567)

Profile

nikitanik: (Default)
nikitanik

October 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920212223 24
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 19th, 2017 05:15 am
Powered by Dreamwidth Studios