Олег Покальчук: "Мене не цікавить плюралізм чужих думок, зі своїми би розібратися"

[nikitanik]

ПРО ЖУРНАЛІСТСЬКІ СТАНДАРТИ І СЬОГОДЕННЯ

Вчорашня моя репліка про Калетнік,Даниленко і 5 канал
(в послідовності нема нічого рейтингового:) ) збурила значно більшу хвилю емоцій, ніж, можливо, воно того вартувало. Але це означає, що є певна потреба продовжити тему. Особливо в наші дні.

Відштовхнуся від іншого - мені , як і багато кому, на днях передали запрошення на "круглий стіл" "Україна-Росія", тусовка імені Ходорковського і Венедіктова. Я чемно відмовився, кажучи, що я розумію, навіщо я організаторам, але не розумію, навіщо вони мені потрібні, і не бачу себе в цьому форматі. Щоб не сприйняли це за кокетство, повторю ще тут і пряміше - я бойкотую цей захід і закликаю колег і однодумців робити те саме. Статус інтелектуального комбікорму для російських бройлерів, байдуже, якої вони породи, мене особисто не влаштовує.

Тепер стосовно преси. Наперед вибачте за числене "я".Не спілкуюся з російською і проросійською пресою, бо це преса воюючої проти нас країни. Щоб ви не сказали, під виглядом "другого мнєнія" це однаково спотворять і перебрешуть. Я відмовляюся брати участь у ток-шоу як у жанрі взагалі і скрізь, бо мене не цікавить плюралізм чужих думок, зі своїми би розібратися. Гру в об"єктивність і зваженість я лишаю тим, хто обділений увагою медіа і просто людей, іі потребує "засвітки". Я відмовляюся навіть в телефонному режимі відповідати на дебільно сформульовані невігласами банальні питання - хай хоч трошки напружать мізки і переформулюють, і декому це вдається.

Тому я здебільшого відмовляю телеканалам, гостьові редактори яких, трапляється, дуже спантеличені тим, що їхній співрозмовник відмовляється від високої нагоди бути показаним аж по телевізору.

- Я розумію, навіщо це вам. У вас така робота, ви отримуєте гроші за це. Пояснуть, навіщо мені витрачати час на вас задурно?
-Нууу.. Ви можете донести до людей свою думку ...
-Дякую, в мене щодня є така можливість, і я не встигаю з проханнями щодо текстів. Ви ж тому мене і запрошуєте, що знаєте це. Є ще якісь цікаві причини?
Пауза.

Я пропрацював в журналістиці непристойну кількість років і розумію, що пошук "гостя", "есперта" - це здебільшого такий доволі цинічний "квест", і не маю потреби і наміру коментувати саму природу телебачення, особливо українського.

Я в принципі не ходжу на ефіри з політиками, якщо вони фігурують там саме як політики, байдуже з якої вони політичної сили, бо не бачу для себе можливості опускатися до такого "лохторатського" рівня полеміки. Що вони скажуть, відомо наперед, і це однаково буде брехня.Я не вважаю себе сильно моральною і духовною людиною, але таке спілкування - за межами. Я не можу ходити, наприклад, на на 112й, хоча там працюють мої добрі знайомі, бо його хвалять за об"єктивність у своїх радіопереговорах сепаратисти, відмовляюся від різних Вєстей і т.п.

З комуністами і так все зрозуміло. Останній, з ким я ще хоч якось міг говорити років вісім тому, був Крючков, і то справа торкалася промисловості, в якій старий непогано шарив.Якщо серед регіоналів між потворами траплялись звичайні злодії, і "застєнчівиє Альхени" це могло бути бодай смішно. але повторюсь - роками раніше. Не зараз і не тут.

Всі пам"ятають ту огиду, яку викликало Громадське, надаючи ефір Жиліну, Венедіктову і подібним. Навряд би це викликало таку реакцію, якби то був якийсь державний смітник, що з них взяти. А тут - наче ж свої. З 5-м та сама історія.А, ви ведете зважену і толерантну і викокофахову редакційну політику ? Без мене.

Я нетолерантна і неполіткоректна людина. Хай нікого не вводить в оману те, що я, як психолог, даю беземоційні оцінки станів і явищ.І як психолог, вважаю медійну і не тільки політику "пошуку компромісів" наперед програшною. Бо компроміси можна шукати з однодумцями, а від ворога треба вимагати капітуляції.

Я вважаю, що в сучасних умовах люди з ім"ям зобов"язані дбати про те, що саме ними збираються прикрашати. То може бути торт, а може бути цілком інша купка.

https://www.facebook.com/oleh.pokalchuk/posts/708908355818368?fref=nf

Comments

[emiliozk.livejournal.com]

Христос воскрес!

Якась дивна в цього пана логіка:

"... компроміси можна шукати з однодумцями..".

Навіщо шукати компроміси з тими, з ким, й без цього, немає протиріч?

Взагалі, телевізійні ток шоу зовсім не спрямовані на пошук компромісу, а, навпаки, дають можливість у публічній конфліктній дискусії у присутньості опонента довести свою точку зору й спростувати точку зору опонента. Людина, звісно, може не вміти цього робити. Так би й писав...

[nikitanik.livejournal.com]

Воістину воскрес!

НМД логіка дуже правильна, принаймні - це _моя_ логіка (а отже, правильна ☺). Я розумію так, що шукати компроміс варто з однодумцями _у головному_ (от, наприклад, як ми з Вами) - а компроміс з Калетничихою НМД це нонсенс. Сперечатися, дискутувати і тіпа "шукати компроміс" з подібними - це тільки витрачати свій час і нерви, особливо нині, - я повністю припинив спілкуватися з тими, про кого є хоч маленька підозра, що вони на боці окупанта.Або що вони тролі (що насправді часто збігається) - бо вони говорять не те, що думають насправді, а свідомо тролять опонента. А намагатися "спростувати точку зору" троля - це просто смішно, хоча б тому, що проросійський троль не формулює свою точку зору, а ПОВТОРЮЄ РОСІЙСЬКУ ПРОПАГАНДУ. Отже, сперечаючись з проросійським тролем, ти просто даєш змогу йому черговий раз озвучувати пропагандистські тези, написані кремлівськими пропагандистами

[emiliozk.livejournal.com]

Я теж часто уникаю дискусій, але скоріше вцд бажання берегти нерви. А от що мені написав мій шкільний друг, який живе у Масачусетсі (пробачте за ненормативну лексику, але я цю непересічну людину просто не можу цензурувати):

"В число Небесной Сотни меня пока ещё не зачислили, но было близко. Отмечали Ленкин день рождения. Началось с разговоров. Поняв с кем имею дело пытался не отвечать дабы не завестись. Нихуя не вышло. И ответил и завёлся. Чтобы я не говорил меня никто не слышал. Дальше больше. Обозвали бандеровцем. Я внёс ясность, представился жидобандеровцем. Для полного понимания определил их дремучими совками, после чего было указано, что я фашиствующий антисемит. За фашиста я запиздячил. Попал очень хорошо прямо в глаз и разбил рыло. Потом ударили меня. Бутылкой по голове. Голову разбили, рёбра сломали. Ну я тоже не пальцем деланный. Перевернул стол, схватил стул и стулом их хуярил. Солидно отпиздячил. Приехала полиция. Всех повязали. Составили протокол и отпустили. Думаю, что придётся заплатить ресторану за разбитую посуду и мебель и на этом конец."

Бойові дії перекинулися на територію США.. .)

[nikitanik.livejournal.com]

Оце дискусія - головне, щиро і від душі.
Взагалі я бачу сенс винятково у щирих розмовах. Якщо опонент _насправді так думає_, тобто _говорить саме те, що думає_ - така дискусія матиме сенс навіть і з ПРівцем, і хоч з комуністом. Однак таких ПРівців і комуністів серед політиків не побачиш (на екранах ТБ принаймні).

[emiliozk.livejournal.com]

Щирість політика- це в певній мірі оксюморон, а от щирих синяків та коммі я зустрічаю доволі часто.

[nikitanik.livejournal.com]

Ну, з політиками я не маю можливості (наразі) дискутувати, тому мав на увазі прихильників ПР і КП. І тут солідарний з Покальчуком: раніше можна було сприймати їхні щирості - але не тепер. Ті, хто ЩИРО підтримують окупанта - нічого не викликають, окрім огиди, брр

[emiliozk.livejournal.com]

Я ви знаєте, усі мої знайомі синяки щиро і доволі емоційно засуджують агресію. Лають путіна й росію останніми словами.

[nikitanik.livejournal.com]

І при цьому продовжують залишатися ПР, яка висунула кандидатом Добкіна? Роздільне мислення (термін), що тут скажеш. З людиною роздільного мислення апріорі дискутувати не можна взагалі.

А у Києві я мав двох досить близьких знайомих - народного депутата від КП (нині вже не депутат) і від ПР (цей депутат і досі). Перший - більш цинічної і жадібної до грошей людини тре було ще пошукати. А другий - неймовірно нудний і теж жадібний і скупий педант. Але він катався на гірських лижах, і у цьому ставав більш людяним. Одного разу ми разом поїхали в Карпати на лижі, і до нього приїхав дорослий син. На зворотню дорогу йому довелося купувати сину квиток в СВ _за гроші_. Тоді він ПЕРШИЙ РАЗ у житті довідався, скільки коштує цей квиток. Всю дорогу до Києва не міг заспокоїтися і обурювався: "Як дорого!..."

[lesya123.livejournal.com]

все правильно..

[nikitanik.livejournal.com]

Так - і тільки так)

[o-teren.livejournal.com]

Хороша позиція.

[nikitanik.livejournal.com]

І я так думаю, і вже давненько