(no subject)

[nikitanik]

Зійшло сонце; Україна

Де палала, тліла,

А де шляхта, запершися

У будинках, мліла.

Скрізь по селах шибениці;

Навішано трупу —

Тілько старших, а так шляхта —

Купою на купі.

На улицях, на розпуттях

Собаки, ворони

Гризуть шляхту, клюють очі;

Ніхто не боронить.

Та й нікому: осталися

Діти та собаки —

Жінки навіть з рогачами

Пішли в гайдамаки.

Отаке-то було лихо

По всій Україні!

Гірше пекла... А за віщо,

За що люде гинуть?

Того ж батька, такі ж діти —

Жити б та брататься.

Ні, не вміли, не хотіли,

Треба роз’єднаться!

Треба крові, брата крові,

Бо заздро, що в брата

Є в коморі і на дворі,

І весело в хаті!

«Уб’єм брата! Спалим хату!» —

Сказали, і сталось.

Все б, здається; ні, на кару

Сироти остались.

В сльозах росли та й виросли;

Замучені руки

Розв’язались — і кров за кров,

І муки за муки!

Взошло солнце. Украина

Вся сгорела, тлела.

Знать тихонько взаперти

По домам сидела.

Всюду виселицы в селах

И тела замученные -

Трупы чужаков богатых

Кучею на куче.

По дорогам, на распутьях

Злые псы, вороны

Кости гложут, клюют очи;

Шляхту не хоронят.

Да и некому! Остались

Дети и собаки...

Даже девки с рогачами

Ушли в гайдамаки.

Вот такое было горе

Всюду в Украине.

Горше пекла... А зачем же,

За что люди гибнут?

Одного мы края дети,

Жить бы и брататься...

Не умеют, не желают

Уживаться братцы!

Жаждут крови, крови брата;

Люто им неймется,

Что тому в богатой хате

Весело живется.

"Кончим брата! Спалим хату!" -

Кликнули, и сталось.

Все, конец... Да нет, на горе

Сироты остались.

В слезах росли и выросли.

Обделенных руки

Развязались – и кровь за кровь,

И муки за муки!
http://narodna.pravda.com.ua/history/531c05ea19067/