nikitanik

Це унікальний твір. Здається, він написаний для нас і про нас. А насправді сонети Шекспіра були опубліковані в 1609 році – рівно 400 років тому! Отже, людина не змінилася за цей час? І людська спільність також не змінилася? І так само штовхає світ до Драматичного Кінця... А кінця-краю то й не видно! Можливо, – в нас попереду ще 400 років?

66 сонет

(оригінал)

Tired with all these, for restful death I cry, –

As to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimm'd in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honour shamefully misplac'd,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgrac'd,

And strength by limping sway disabled,

And art made tongue-tied by autority,

And folly (doctor-like) controlling skill,

And simple truth miscall'd simplicity,

And captive good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone,

Save that, to die, I leave my love alone.

підрядковий переклад

Втомлений всім, я кличу заспокійливу смерть,

Бачачи гідність, від народження приречену на злиденність,

І пусту нікчемність, що процвітає в радощах,

І найчистішу довіру (віру), яку зневажливо (непорядно) обманули,

І позолочені почесті, що їх ганебно надають,

І цнотливу доброчинність (дівочу честь), жорстоко зневажену,

І справжню досконалість, несправедливо ображену,

І силу, котру затирає негідна влада,

І мистецтво, приречене владою на мовчання,

І тупість, що з напучуваннями перевіряє знання,

І чесну правдивість, названу дурістю,

І уярмлене добро в рабстві у переможного зла.

Втомлений цим усім, я хотів би позбутися від усього,

Коли б, помираючи, я не мусив би робити самотнім того, кого люблю (свою любов).

Переклад ДМИТРА ПАВЛИЧКА (українська класика):
Я кличу смерть – дивитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот,
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду
В бруд обертає почуття святі,
І на мистецтво під п'ятою влади,
І на талант під наглядом шпика,
І на порядність, що безбожно краде,
І на добро, що в зла за служника!
Я від всього цього помер би нині,
Та як тебе лишити в самотині?

Переклад Станіслава Нечаєва, грудень 2007р. (політичний, на злобу дня):

Cтомився з цим усім, за смертю я кричу,
Як гідних бачити з народжень жебраками,
І ницих покидьків, зодягнених в парчу,
І найчистішу віру, зраджену верхами,
Й продажний гонор не в ганебнім місці,
Й дівочу честь у грубім продаванні,
І досконалість не на чільнім місці,
І силу, втрачену в кульгавім керуванні,
І як мистецтву влада в'яже язика,
Й до знань приставлено учену глупоту,
Й просту і щиру Правду кличуть Простота,
І як Добро слугує панівному Злу.
Cтомився з цим усім, у вічність я б пішов,
Та, врятувавшись, я лишу мою любов.

Переклад ІРИНИ ГЕЙ (авторська пісня):

Утомлений, ридаю, кличу смерть,

Вже бачив, як старцює можновладство,

І як гуде нікчемності бенкет,

І віру поневолює багатство,

Пиху, всю у ганебнім сухозлоті,

А добродійність, цноту й благородство

Разом з красою в ямі, у болоті,

Мистецтво, більше схоже на юродство,

І глупство, що напучує знання,

І щирість, перехрещену в облуду,

Добро, що його лихо поганя,

Вже надивився, жалкувать не буду.

Утомлений, пішов би й за хвилину,

Та як же я любов саму покину?

Переклад МИХАЙЛА КАРПОВОГО, переможця конкурсу "Гоголівської Академії" на кращий переклад цього сонету:

Я хочу вмерти, дивлячись на світ,

де чесний – від народження жебрак,

де розкошують ниці та пусті,

де чиста віра втоптана у прах,

де в недостойних сяйво нагород,

де цнота на панелі між повій,

де заплямив красу брехливий рот,

де сила у підступності слабій,

де змушені замовкнути митці,

де тупість набундючена в майстрах,

де звуть простацтвом істини прості,

де добре у поганого – батрак.

І я би вмер, якби між цього зла

моя любов тендітна не жила.

Ну й на останок переклад ТАРАСА ШЕВЧЕНКА-ЗАДУНАЙСЬКОГО (без оцінювання і коментарів):

Я кличу смерть, немов галімий емо,

Життя – лайно, а люди всі – нікчеми,

Хто береже понти, без бабок той,

Всіх кинули, у бізнесі – аццстой,

Зате рулить гламурная тусня,

Таблоїди та глянцева фігня.

Дівчата – шльондри або мріють ними стати,

Поети подались на порносайти,

Бо премії дербанять між собою

Тупі песиголовці сивочолі

І вчать нас жити, довбані скоти.

У місто не поткнешся через трафік -

Послав би я давно усе це на фіг,

Якби не те, що є у світі Ти.

А також:

Втомившись жить, всесильну смерть зову.

Не бачити б, як доблесть жебракує,

Неправда душить істину живу

І над любов'ю зрада торжествує;

Дівочу цноту, віддану на глум,

Приниження й поневіряння честі,

Не поступ, а метання, спіх і тлум,

І похвалу, настояну на лесті;

Беззубу силу, мову муз німу,

І дурість, до хули й повчань охочу,

І мудрість, що не зна себе саму,

І зло, яке добром назватись хоче.

Втомившись цим, вже не бажаю жить, -
Та як тебе самотнім залишить?
Переклав Віктор Марач

Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в роскоші сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І чистій вірності шляхів нема,
І силу неміч забива в кайдани,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І досконалості ганебний суд,
І злу – добро поставлене в служниці,
І владою уярмлені митці,
І істину вважають за дурниці,
І гине хист в недоума руці;
Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов моя.
Д.Паламарчук.-переклад

(Переклад з англійської Наталі Педан)
Стомившись від життя, прохаю смерть.
Так, дивлячись, як блинда народивсь
Й веселощами шлях прикрасив вщерть,
Від віри найчистішої відрікся,
Честь позолочену позорно заховав,
Добропорядність божевільну зрадив,
Достоїнства у пил брудний втоптав,
Кульгавістю своєю силу звабив,
Авторитет розпоряджавсь красою,
Керуючись задля забави вмінням,
Назвав він правду просто простотою –
Усе це давить, мов важке каміння.
Стомившись від життя, його покину я.
Лишиться на землі лише любов моя.

***
Когда ж я сдохну! До того достало,
Что бабки оседают у жлобов,
Что старики таскают по вокзалам,
Что "православный" значит – бей жидов.

Что побратались мент и бандюган,
Что колесят шестерки в шестисотых,
Что в загс приходят по любви к деньгам,
Что лег народ с восторгом под сексотов.

Что делают бестселлер из говна,
Что проходимец лепит монументы,
Что музыкант играет паханам,
Что учит жить быдляк интеллигента.

Другой бы сдох к пятнадцати годам -
А я вам пережить меня не дам.

(Имя переводчика неизвестно).

Зверніть увагу на повне змінення мотивації, чому варто залишатися все-таки жити.