Майор Вихор: Я не сдав агента УПА, а вона потім врятувала мені життя

— Напередоднi Дня Перемоги з року в рiк загострюються суперечки мiж людьми рiзних таборiв, якi воювали за Україну. А деякi полiтики ще й роблять собi рекламу, спекулюючи почуттями людей. Як нам нарештi дiйти примирення?

— Я жив мiж двох ворожих систем i скажу так: люди, якi їм вiддано служили, нерiдко виявляли дивовижне спiвчуття одне до одного. Моя сiм’я, наприклад, дiлила спiльну квартиру з галичанами. Ми дiлилися харчами, i взагалi, були дуже друж­нiми. Одного разу у коридорi я знайшов сумку з листiвками i зрозумiв, що вони належать моїй сусiдцi Лiдi. А її у той час не було вдома. От як я мав вчинити як комунiст i свiдомий громадянин?

— Без варiантiв: донести у НКВС. Адже це могла бути провокацiя — ану ж у такий спосiб вас перевiряли?!

— А я тi листiвки просто знищив. А Лiдi сказав: “Будь ласка, не принось бiльше таких паперiв додому. I будемо вважати, що я нiчого не знаю”. Зрештою, за якийсь час вона вiд­дячила — врятувала менi життя. Я був на роботi, вже пiзня година. Коли раптом дзвонить Лiда: “Євгене Степановичу, молю вас, не приходьте сьогоднi додому. Бiля брами стоять хлопцi, вас хочуть убити”. Я похолодiв. Справдi, напередоднi я знайшов у себе в робочому кабiнетi листа з вироком вiд УПА... Додому того вечора я не пiшов. Не знаю чому, але вдруге на мене замаху не робили. Вже нинi думаю, що, може, члени УПА порадились мiж собою i зрозумiли, що я — не ворог? I ще один приклад довiри та людяностi. Я ще нiколи не розказував про те, що у тi часи моя Ольга зважилась таємно охрестити нашого сина... Василь постiйно хворiв, а оця сусiдка Лiда каже: “Це тому, що немовля у вас нехрещене”. I моя Ольга без вагань вiддала найдорожче — рiдного сина — до рук провiдницi УПА. А та, своєю чергою, не побоялась понести до греко-католицької церкви наше дитя. Пiсля хрещення наш хлопчик справдi став мiцнiшим.

http://expres.ua/main/2013/05/20/87349-mayor-vyhor-ostatochno-mene-reabilituvaly-1965-roku