Катерина Бабкина - Наталья Горбаневская: "Ось вона сидить i каже собi сама..."

Originally posted by emarinicheva at Катерина Бабкина - Наталья Горбаневская: "Ось вона сидить i каже собi сама..."

ИЗ  ФРЕНДЛЕНТЫ

Катя Бабкiна:
Ось вона сидить і каже собі сама:
дев’яносто днів смоктала мене зима,
випивала, їла.
Я зробилася зморщена, буцімто у мені
розчинилися всі ці безплідні порожні дні,
зморщена і біла.
І тепер усе, що не вибір, не слід, не знак,
не займає мене, не впливає тепер ніяк –
непотрібне, різне.
От наприклад – це ж десь є вітер, вода, блакить,
але все, що боліло, забулося, не болить –
лиш на мізки тисне.
Ось вона встає, сміється і каже – запав живіт.
дев’яносто років мене поїдав цей світ,
а тепер не хоче.
Я себе почуваю, мабуть, на дев’ятсот.
Я забула зовсім, як це, коли рот-в-рот
чи хоч очі-в-очі.
Був у мене колись, каже, той, що ж мене одну
залишив плисти в ці хвороби і сивину,
в самоту на виріст.
Але точно знаю: він там облаштовує світлий дім,
і такий вже забутий, але вірний, чекає в нім,
щоб я тут скінчилась.

І тоді в темне дзеркало дивиться крадькома,
чи її ще багато лишилось. І далі сидить сама.

Перевод с украинского Натальи Горбаневской:
Вот сидит она, говорит с собою сама:
девяносто дней сжирала меня зима,
выпивала, ела.
Я пошла морщинами, будто в моем лице
все пустые бесплодные дни — при своем конце,
в сморщенном, белом.

И отныне всё, что не выбор, не след, не знак,
не волнует меня, не влияет уже никак —
ни к чему и ненужно.
Ну к примеру — тут ветер, вода, синева,
но забылась боль и больше не сводит с ума,
лишь в виске недужно.

Вот встает и, смеясь, говорит: живот запал,
девяносто лет меня этот мир поедал,
а теперь не хочет.
Я себя ощущаю, пожалуй, на девятьсот.
Я забыла совсем: это как же рот-в-рот
или хоть очи-в-очи.

Был когда-то такой — говорит, — что меня одну
отпустил плестись в болезни и седину,
в одинокость на вырост.
Но я знаю: он строит облачный светлый дом,
и, забытый, но верный, дожидается в нем,
чтоб я с миром простилась.

И глядится в зеркальную раму ночного окна,
чтó еще от нее осталось. И дальше сидит одна.

отсюда:http://ng68.livejournal.com/1750796.html