Про 9 травня без символів тоталітаризму

[nikitanik]

Державний комітет телебачення і радіомовлення України

http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=112240&cat_id=109884
Якщо в країнах Європи та Америки завершення Другої світової війни 8 і 9 травня оголошені днями пам’яті та примирення, то в Росії День Перемоги є одним із головних державних свят, розглядається її керівництвом як важливий консолідуючий чинник суспільства. Причому консолідація відбувається на двох рівнях - прорадянському, об’єднуючи значну частину прорадянськи налаштованих громадян, та російському націоналістичному, який посилює тези про непереможність російського народу, його особливу світову місію.

Для позбавлення від ідеологічного впливу Росії, на думку істориків, Україні слід відмовитися від радянського формату святкування Дня Перемоги. Для цього слід акцентувати увагу не на військових парадах, що є своєрідною формою пропаганди війни, а на допомозі живим ветеранам та вшануванні загиблих. Посилити соціальний аспект підтримки ветеранів як з боку держави, так і з боку громадськості. Перевести радянський культ війни, важливим інструментом якого був День Перемоги, в традицію пам’яті про солдат, які загинули за свою батьківщину.
Історики радять зображувати війну як трагедію та гуманітарну катастрофу,яка коштувала життя мільйонів людей, завдала непоправних втрат людськійцивілізації та культурі. У відношенні до України Друга світова війна – ще одна національна трагедія під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часом вбивати інших українців.
Методичні матеріали УІНП містять перелік документальних та художніх фільмів, які на думку істориків, правдиво, без ідеологічних штампів зображують події Другої світової війни. Серед них – українські документальні фільми «Київ. Місто, що зрадили» (автор - Андрій Цаплієнко), серіал «Невідома Україна» (НТКУ), «Війна без переможців» (автор - Ігор Чижов) та інші.
Також у матеріалах подано список науковців, які спеціалізуються на вивченні історії Другої світової війни.
Методичні матеріали розміщено на сайті Держкомтелерадіо Україниhttp://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=112237&cat_id=77135

Comments

[ihorburdyak.livejournal.com]

Історик Владислав Гриневич:

"Коли в 1991 році було проголошено незалежність України, коли прагнення свободи й демократії було висловлено аж так сильно, постала гостра й нагальна потреба дистанціюватися від радянських історичних версій Другої світової війни. Потрібно було створити нову модель історичної пам’яті, яка могла би об’єднати українське суспільство. Зокрема, Президент України Віктор Ющенко активно пропагував ідею примирення між колишніми солдатами Радянської армії та вояками УПА на могилах жертв війни. Постав ще один важливий елемент політики пам’яті – практика вшанування всіх солдат, які боролися за визволення України від нацистського режиму, і тих, які чинили спротив режиму Сталіна. Зрештою, ми мали змогу спостерігати за недавніми спробами найвищого керівництва України створити багатоетичну версію історії України часів Другої світової війни. Найчіткішим виявом цієї спроби став заклик Віктора Ющенка вважати Голокост не лише трагедією євреїв, а катастрофою для всіх українців.
....
Офіційну політику України щодо пам’яті про Другу світову війну можна загалом схарактеризувати як спробу об’єднати складники „старої” (радянської) та „нової” (західної) традиції в новій моделі. З одного боку, Україна інколи схиляється до надмірної ідеалізації попередньої війни та створення міфів шляхом конструювання нових символічних систем для опису „героїв” та „ворогів”. З іншого – в офіційних оцінках війни з боку найвищого українського керівництва помітні антикомуністичні та антиімперіалістичні мотиви. У цьому плані українська модель історичної пам’яті для опису попередньої війни дуже нагадує моделі пам’яті, вироблені в низці посткомуністичних країн Європи.
До того ж, цілий процес встановлення офіційної політики України щодо пам’яті про Другу світову війну ускладнює низка інших чинників. Серед них – внаслідок конкретного впливу радянської пропаганди – різні переживання й різне сприйняття цієї війни активними її учасниками; надмірна політизація питання війни; активне використання цієї теми різними політиками для задоволення власних потреб. Одним із основних негативних чинників впливу на згаданий процес є неодноразові спроби офіційних осіб Росії накинути Україні її „власне” бачення історії Другої світової війни як одного „спільного й єдино прийнятного” тлумачення для України й Росії.
Немає сумніву в тому, що негативний вплив радянської пропаганди не зникне й зачепить кілька поколінь українців".
Повністю тут: http://ww2-historicalmemory.org.ua/abstrakt_u/02.html
Спільного російсько-українського підручника з історії точно уже не буде. Та все ж Гриневич наче передбачив, що матимемо проблему з Донбасом: "негативний вплив радянської пропаганди не зникне й зачепить кілька поколінь українців".
9 травня 2011 року, Луганськ.
В Луганске День победы встретили без государственных флагов: Партия регионов сама вправе определять под какими флагами праздновать.

Єфремов: "Это мероприятие организовано по инициативе депутатской фракции ПР, поэтому они сами определяют, как акция выглядит. Городская власть не в силе повлиять". Нині маємо те ж. Вивішують триколор, і "городская власть не в силе повлиять". Чи не хоче?

http://n-v-zp.livejournal.com/26606.html