Повага до Іншого як національна ідея

[nikitanik]

- Якби ти могла і-або мусила долучитися до створення "Української ідеї", то що б ти запропонувала до втілення?

- Ну та власне, я не думаю, що всі українські проблеми полягають у відсутності якої-небудь великої ідеї. Великі ідеї бувають безглуздими і небезпечними.

Мені більше до вподоби багато малих. І одна з таких малих ідей – підняття рівня освіченості, а отже, ввічливості, а отже, поваги до Іншого всіма можливими способами. Цей процес починається якраз знизу, з тут і тепер, з нас з вами.

Якби така маленька ідея – повага до іншого, була нормативною, то гопота ніколи не набула б в Україні привілейованого статусу. А вона всюди, і серед тих, що сповідують, умовно кажучи, українську ідею, і серед тих, хто вважає себе прибічником "руского міра".

Груба сила взагалі непритаманна українському менталітету, тому "огопіння" суспільства виглядає таким абсурдним. В голові мусить бути ще щось – однієї великої ідеї замало.

З інтерв"ю Тані Малярчук

Comments

[lelya-svarga.livejournal.com]

Браво! Браво! Браво!
Дякую за цей пост!
Як приємно чути від когось те, що думаєш!
Українська надія житиме до тих пір, допоки існують такі люди.
Тягну собі в ФБ і усюди, де лише можна!

[nikitanik.livejournal.com]

Щиро дякую!
Мені ці слова (з інтерв"ю Тані Малярчук) теж дуже зрозумілі. Я думаю, що саме це - недостатня повага до іншої людини, і насамперед до своїх співвітчизників - що саме це насамперед відрізняє українців від європейців. "Тяжкоє наслєдіє совка", так би мовити. Оте "особливе совкове хамство"(с) поки що нікуди не ділося, нажаль.
Але завжди пам"ятаю: як швидко, можна сказати миттєво зникло це хамство на Майдані. З якою повагою ставилися там люди до всіх і до кожного. Отже, можемо! це вселяє надію...