Горить сосна - од низу до гори.
Горить сосна - червоно-чорна грива
над лісом висить. Ой, і нещаслива
ти, чорнобрива Галю, чорнобри...
Пустіть мене, о любчики, пустіть!
Голосить Галя, криком промовляє
і полум'я з розпуки розпукає
а Пан-Господь - і дивиться, й мовчить.
Прив'язана за коси до сосни
біліє, наче біль, за біль біліша.
Гуляють козаки, а в небі тиша
а од землі - червоні басани.
Ой любі мої легіні, пустіть
ой, додомоньку, до рідної мами
зайшлася бідолашна од нестями
і тільки сосна тоскно так тріщить.
Горить сосна - од низу догори
сосна палає - од гори до низу
йде Пан-Господь. Цілуй Господню ризу,
ой чорнобрива Галю, чорнобри...
Прости мені, що ти, така свята
на тім огні, як свічечка, згоріла
о, як та біла білота боліла.
О, як боліла біла білота!