Верни до мене, пам'яте моя! Нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом горло солов'я в гаю нічному. Пам'яте, верни із чебреця, із липня жаротою. Хай яблука осіннього достою в мої червонобокі виснуть сни. Нехай Дніпра уроча течія бодай у сні, у маячні струмує. І я гукну. І край мене почує. Верни до мене, пам'яте моя!
Верни до мене, пам'яте моя!
Нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою,
хай сходить співом горло солов'я
в гаю нічному. Пам'яте, верни
із чебреця, із липня жаротою.
Хай яблука осіннього достою
в мої червонобокі виснуть сни.
Нехай Дніпра уроча течія
бодай у сні, у маячні струмує.
І я гукну. І край мене почує.
Верни до мене, пам'яте моя!