Вибачте, просто сьогодні ДН Симоненка, я відреагувала на автоматі... Вилучіть з контексту.
Що стосується Стуса, то мене вражали по черзі різні вірші в різні періоди. Завжди був близьким ось цей, присвячений А.Горській:
Пам'яті А. Г.
Ярій, душе. Ярій, а не ридай. У білій стужі сонце України. А ти шукай - червону тінь калини на чорних водах - тінь її шукай, де жменька нас. Малесенька шопта лише для молитов і сподівання. Усім нам смерть судилася зарання, бо калинова кров - така ж крута, вона така ж терпка, як в наших жилах. У сивій завірюсі голосінь ці грона болю, що падуть в глибінь, безсмертною бідою окошились.
Стус для мене асоціюється з Шевченком, він теж несе коди-ключі певного періоду. Його вірші - не сито, між його словами нема пробілів, вони не виходять на поверхню, а лишаються у своєму часі, тому вірші Стуса - не для повсякдення. У них можна жити, що й робить, скажімо, В.Овсієнко; до них можна час від часу повертатися, їх треба пам'ятати, час від часу відмикаючи ними ТОЙ час... Так я вважаю.
no subject
Що стосується Стуса, то мене вражали по черзі різні вірші в різні періоди. Завжди був близьким ось цей, присвячений А.Горській:
Пам'яті А. Г.
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай - червону тінь калини
на чорних водах - тінь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров - така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились.
Стус для мене асоціюється з Шевченком, він теж несе коди-ключі певного періоду. Його вірші - не сито, між його словами нема пробілів, вони не виходять на поверхню, а лишаються у своєму часі, тому вірші Стуса - не для повсякдення. У них можна жити, що й робить, скажімо, В.Овсієнко; до них можна час від часу повертатися, їх треба пам'ятати, час від часу відмикаючи ними ТОЙ час... Так я вважаю.