nikitanik: (ілюзія)

(Lui :)
Je suis américain et je vis en Pennsylvanie
En 1944 j'étais sergent dans l'infanterie
Jeannette et moi on s'est mariés
C'était le mois de mai
Et l'on m'a parachuté sur un village Français
La guerre, Jeannette, je te l'ai racontée
Et dans mon cœur j'ai toujours gardé

(Refrain :)
Les vaches rousses, blanches et noires
Sur lesquelles tombe la pluie
Et les cerisiers blancs made in Normandie
Une mare avec des canards
Des pommiers dans la prairie
Et le bon cidre doux made in Normandie
Les œufs made in Normandie
Les bœufs made in Normandie
Un p'tit village plein d'amis
Et puis les filles aux joues rouges
Qui donnent aux hommes de là-bas
Qui donnent aux hommes de l'amour
L'amour made in Normandie
Oh ! oui les filles aux joues rouges
Qui donnent aux hommes de là-bas
Qui donnent aux hommes de l'amour
L'amour made in Normandie

(Elle :)
Je suis américaine et je suis née à Philadelphie
En 1944 tu es parti loin de ma vie
J'ai mis dans ton blouson un peu de terre de notre pays
J'ai tremblé en écoutant la radio toutes les nuits
La guerre tu sais tu me l'as racontée
Mais dis encore, qu'as-tu rapporté ?

(Lui :)
La guerre, Jeannette, je te l'ai racontée
Et dans mon cœur j'ai toujours gardé
(x2)
nikitanik: (сестричка)

Минають дні, минають ночі,

Минає літо, шелестить

Пожовкле листя, гаснуть очі,

Заснули думи, серце спить,

І все заснуло, і не знаю,

Чи я живу, чи доживаю,

Чи так по світу волочусь,

Бо вже не плачу й не сміюсь...

Доле, де ти! Доле, де ти?

Нема ніякої,

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої, злої!

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати

І гнилою колодою

По світу валятись.

А дай жити, серцем жити

І людей любити,

А коли ні... то проклинать

І світ запалити!

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше — спати, спати

І спати на волі,

І заснути навік-віки,

І сліду не кинуть

Ніякого, однаково,

Чи жив, чи загинув!

Доле, де ти, доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої! злої!

nikitanik: (ілюзія)

Зійшло сонце; Україна

Де палала, тліла,

А де шляхта, запершися

У будинках, мліла.

Скрізь по селах шибениці;

Навішано трупу —

Тілько старших, а так шляхта —

Купою на купі.

На улицях, на розпуттях

Собаки, ворони

Гризуть шляхту, клюють очі;

Ніхто не боронить.

Та й нікому: осталися

Діти та собаки —

Жінки навіть з рогачами

Пішли в гайдамаки.



Отаке-то було лихо

По всій Україні!

Гірше пекла... А за віщо,

За що люде гинуть?

Того ж батька, такі ж діти —

Жити б та брататься.

Ні, не вміли, не хотіли,

Треба роз’єднаться!

Треба крові, брата крові,

Бо заздро, що в брата

Є в коморі і на дворі,

І весело в хаті!

«Уб’єм брата! Спалим хату!» —

Сказали, і сталось.

Все б, здається; ні, на кару

Сироти остались.

В сльозах росли та й виросли;

Замучені руки

Розв’язались — і кров за кров,

І муки за муки!

Переклад російською Юрія Шеляженка )

nikitanik: (ілюзія)


Пробач, що я іще жива,
Ще дихаю майданним пилом.
Моя рука, мої слова,
Нажаль, тебе не захистили.

Пробач. Я плачу кожен раз,
Коли несу туди пожертви,
Бо сльози всі - то просто фарс
Для тих, хто відучора мертвий.

Кривавий день. Кривавий сон.
Кривавий героїчний спротив.
І вся країна в унісон
Ридає реквієм скорботи.
21.02.2014

Viktoria Karpinska


https://www.facebook.com/viktoria.karpinska/posts/602569319819850


 Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені.
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину.
Сам не знаю, де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люде,
Виберут ми чужі люде,
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, як би ж мені, синку, не жаль?
Як би ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині...  
nikitanik: (ілюзія)
Коли Холодний свині пас
і пах від смороду і поту,
цей поетичний ловелас
вкраїнську оббрехав Голготу.
Сміявся з мук (прокрустів глузд?).
Хто глузував з святого німбу,
коли провадили на дибу,
на смертний німб позводив кпини.
Він в геніальності загруз,
топився в крові України,
а світ не той і ти не той,
блукає українська муза,
зубило взявши й долото,
політкатівнями Союзу.
її покажуть з-під поли,
а заховають аж за ґрати.
Вона вже звична до хули,
прокльони в узголів'я брати.
***
Найгеніальніший хробак
(обпатрані лопочуть крила?).
Ім'я поета — боротьба,
ім'я поета — Україна.
Поетів доля — то ганьба
до скону літ, до крику крові,
але імення "боротьба"
і досі личить козакові.
Дорогу криком докричу,
оббризкаю своєю кров'ю,
своєю дикою любов'ю
свій крик останній оплачу
nikitanik: (ілюзія)
Також, за даними Фонду "Демократичні ініціативи ім. І. Кучеріва", 40% населення України вважає, що було б краще, якби все залишилося так, як було в СРСР до 1985 року.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/politika/ukrayinciv-yaki-vistupayut-proti-nezalezhnosti-porivnyali-z-nimcyami-pislya-viyni-307929.html
Завдяки присутності у моїй френдстрічці спільноти UA
сьогодні мав змогу ознайомитися з, так би мовити, "поздоровленнями" цих українців зі святом Незалежності.
Ну що ж, це теж треба знати (напевно).
nikitanik: (ілюзія)
Незалежність - це найважливіша цінність в житті дорослої людини. Це можливість жити власним життям, керуючись власними бажаннями та інтересами, а не сторонніми вказівками. Власне, це синонім свободи. Бути незалежним не так то просто і не кожному це дано. По-перше, незалежність потребує матеріального забезпечення, а по-друге - передбачає повну відповідальність за себе і свої вчинки. І необхідність визнати, що інші люди так само мають право на незалежність від тебе, як і ти від них.
Власне, для людини (як і для держави) незалежність - це насамперед самостійність, відсутність будь-якого диктату з боку інших людей (держав). Далеко не кожна людина взагалі цього прагне. Незалежність ніколи не дається сама по собі, її завжди доводиться відстоювати. Жити, вірити і не здаватися, не боятися!

Хранителі надії



до 20-річчя Незалежності України


Слова: Марія Бурмака Музика: Таня Ша
Виконує: Марія Бурмака
Ніби в дивному полоні
Ми у неба на долоні...
Кожен з нас розуміє,
Це - назавжди,
Нас не зупинити.
Ночі, дні, вітри солоні,
Нам ніхто не заборонить
Жити, вірити
І не здаватися,
Не боятися!

Приспів:
Можеш не вірити,
Нам так відміряно:
На краю землі стояти
І надію берегти!
Може, щоб вільними
Бути, повинні ми
Зупинитись на хвилину,
Залишитись назавжди.

Захиститися від болю
Ти зі мною, я з тобою,
Запитання
В кулак затискаючи,
Не спиняючись.
Ти розірвеш чи загубиш,
Перекреслиш те, що любиш,
Тільки потім не знатимеш
Голос чий плаче уночі...
nikitanik: (ілюзія)
Песенка о Леньке Королеве
(Король)
Во дворе, где каждый вечер все играла радиола,
где пары танцевали, пыля,
ребята уважали очень Леньку Королева
и присвоили ему званье Короля.

Был Король, как король, всемогущ. И если другу
станет худо и вообще не повезет,
он протянет ему свою царственную руку,
свою верную руку, -- и спасет.

Но однажды, когда "мессершмиты", как вороны,
разорвали на рассвете тишину,
наш Король, как король, он кепчонку, как корону,
набекрень, и пошел на войну.


Вновь играет радиола, снова солнце в зените,
да некому оплакать его жизнь,
потому что тот Король был один (уж извините),
королевой не успел обзавестись.

Но куда бы я ни шел, пусть какая ни забота
(по делам или так, погулять),
все мне чудится, что вот за ближайшим поворотом
Короля повстречаю опять.

Потому что на войне, хоть и правда стреляют,
не для Леньки сырая земля,
потому что (виноват), но я Москвы не представляю
без такого, как он, короля.
1957

Песенка о пехоте
Простите пехоте,
что так неразумна бывает она:
всегда мы уходим,
когда над Землею бушует весна.
И шагом неверным
по лестничке шаткой
спасения нет.
Лишь белые вербы,
как белые сестры глядят тебе вслед.

Не верьте погоде,
когда затяжные дожди она льет.
Не верьте пехоте,
когда она бравые песни поет.
Не верьте, не верьте,
когда по садам закричат соловьи:
у жизни и смерти
еще не окончены счеты свои.

Нас время учило:
живи по-походному, дверь отворя..
Товарищ мужчина,
а все же заманчива доля твоя:
весь век ты в походе,
и только одно отрывает от сна:
куда ж мы уходим,
когда за спиною бушует весна?
1961

Ах, что-то мне не верится, что я, брат, воевал.
А может, это школьник меня нарисовал:
Я ручками размахиваю, я ножками сучу,
И уцелеть рассчитываю, и победить хочу.

Ах, что-то мне не верится, что я, брат, убивал.
А может, просто вечером в кино я побывал?
И не хватал оружия, чужую жизнь круша,
И руки мои чистые, и праведна душа.

Ах, что-то мне не верится, что я не пал в бою.
А может быть, подстреленный, давно живу в раю,
И кущи там, и рощи там, и кудри по плечам...
А эта жизнь прекрасная лишь снится по ночам.
1987

Что было, то было. Минувшее не оживает,
Ничто ничего никуда никого не зовет...
И немец, застреленный Ленькой, в раю проживает,
и Ленька, застреленный немцем, в соседях живет.

Что было, то было. Не нужно им славы и денег.
По кущам и рощам гуляют они налегке.
То перышки белые чистят, то яблочко делят,
то сладкие речи на райском ведут языке.

Что было, то было, И я по окопам полазил
и всласть пострелял по живым — всё одно к одному.
Убил ли кого? Или вдруг поспешил и промазал?..
...А справиться негде. И надо решать самому.
1996

"Война Булата": интервью в "Новой Газете" 05.05.2005

http://2005.novayagazeta.ru/nomer/2005/32n/n32n-s12.shtml
nikitanik: (ілюзія)
Originally posted by [livejournal.com profile] kondratio at Великая победа или День скорби?


Hitler-Stalin-3
Вторая мировая - историческое событие, о котором больше всего написано исторических опусов.
Но до сих пор толком не ясно, ни причин сего события, ни реальных игроков в нем, ни победителей, получивших больше всего выгод от той войны. Информации очень мало, но все же кое-что всплыло на свет.
Крупные капиталистические монополии помогли большевикам прийти к власти. Троцкого финансировали лондонские банкиры. Потом американские магнаты построили Сталину в 30-х 500 заводов, обеспечили специалистами и технологиями. Те же силы привели Гитлера к власти. В Германии технологии и заводы были - но не было сырья и денег. И ему это дали. Гитлер - есть креатура европейских тайных обществ т.н. "черной аристократии".Троцкий, Молотов, Сталин были масонами.
Потом Гитлера и Сталина столкнули лбами. Пока шла война обе стороны активно получали помощь от мировых капиталистов. Знаменитая американская тушенка которую в СССР поставляли по Лэнд --Лизу аналогично поставлялась для вермахта.
Есть на эту тему множество статей, и несколько фундаментальных работ, которые, к сожалению, не в чести у современной публики. Но я все же советую к прочтению
Хайэм Ч. Торговля с врагом


Саттон Энтони
Как Орден организует войны и революции
Уолл-стрит и большевицкая революция
Кто управляет Америкой
Western Technology and Soviet Economic Development: 1917—1930
(1968)
Western Technology and Soviet Economic Development: 1930—1945 (1971)
Western Technology and Soviet Economic Development: 1945—1965 (1973)
Wall Street and the Rise of Hitler

Саттон - осень серьезный автор задался вопросом - Америка всегда помогала совку. Как же это вяжется с нелюбовью к коммунизму, холодной войной и т.д. И начал копать. Ну и докопался до множества умопомрачительных фактов.

Также интересна и послевоенная судьба нацистов. Казнили-то шестерок, козлов отпущения. За исключением Геринга, который умер в результате неудачного побега. Все слышали о вероятном побеге Гитлера в Аргентину. По крайней мере, официальная версия о самоубийстве не выдерживает критики. Кстати и Сталин не верил в смерть Гитлера. Еще более интересна история с якобы самоубийством Гиммлера. Давно известно, что официальной версии верить нельзя. См., например фильм "Генрих Гиммлер. Погоня за призраком". Спокойно уехали в США и Мюллер, и другие нацисты.
Сейчас Германия судит 90 летних охранников концлагерей, в то время как подавляющее большинство крупных нацистов и не убегала никуда. Они остались в послевоенной Германии, сделали себе карьеры, состояния, и их никто и не пытался судить. (Чего только стоят бывшие СС-совцы: принц Бернхарт - основатель Бильдербергского клуба, собственник супермаркетов "Метро"
Отто Байсхайм, и бывший Папа Ратцингер). Некоторые из них живы до сих пор.

Каковы результаты Второй Мировой? Главный из них – это глобализация. До войны мир был поделен на множество частей и сфер влияния. После войны – мир стал поделен только между двумя блоками. Кто от этого выиграл? ТНК и мировая финансовая олигархия – всякие там Ротшильды Рокфеллеры, Куны, Лоебы Шиффы и т.д.

Именно они выкормили Гитлера со Сталиным, они их столкнули лбами, они переделали мир по результатам войны.

Пока умирающая Россия хватается за последний миф – о Великой Пабеде, снимается множество фильмов, пишется множество книг, танкодрочеры спорят какой танк лучший Т-34 или Тигр, а быдло обвешивается георгиевскими ленточками, без внимания остаются и другие неприглядные стороны войны.

Это и 1,5 миллиона русских – воевавших на стороне Германии, это и о подготовке Сталина к нападению на Западную Европу в 1941 (советую посмотреть прекрасный фильм об этом "1941 Запрещенная правда"), это и сотрудничество с фашистами сионистов, это и колоссальные жертвы, похороненные под сатанинскими вечными огнями и пентаграммами.

Кстати о плане Ост – отсылаю к своему старому посту "Спасибо дедам за беды"

Так где ж тут, блядь, Великая Пабеда?

Вместо того чтобы бухать и молоть чушь о пабеде, нужно схватиться за головы и скорбеть. Нужно думать, как так получилось, что пол мира перемололи через мясорубку, и при этом никаких выводов не сделали.

nikitanik: (ілюзія)
Український геній сучасності. 12 травня в нього день народження (77 років).

Автопортрет

“А доля всіх веде”

Портрет Віктора Ющенка (2003 рік)

— У такому разі коли ж з’явився портрет Віктора Ющенка, про який зараз говорять як про пророчий? Якась броунівська стихія на цьому портреті впивається йому в обличчя...

— Портрет Ющенка було написано 2003 року. У цей період я написав ще один портрет. Це замовлення, які надійшли від людей, котрі мені й без мого прохання допомагали. Коли вони звернулися, я не зміг їм відмовити...

Але не можу погодитися, коли мій портрет Ющенка інтерпретують як пророцтво помаранчевої революції й особистої драми Віктора Андрійовича...

Хочете самі подивитися в каталозі?

— Мені здається, цей портрет доречно аналізувати лише в кольорі. Справді, переважає помаранчевий, символічно наявні жовтий і блакитний, є вкраплення червоного. Що ви відчували, коли працювали над цим портретом?

— Я малював і відчував потяг людей до Ющенка як до свого улюбленця. І намагався зобразити його серед концентрації людського тепла, рук, прапорів, що накрили його своїми бажаннями. Його образ на моїй картині просвічується крізь потік буйства прояву народної любові. Того, що саме дійство обов’язково відбудеться на Майдані і що воно називатиметься помаранчевою революцією, я, звісно ж, собі не уявляв.

— Можна припустити, що ви цим портретом підказали колір революції. Це дивно, адже у ваших роботах помаранчевий трапляється вкрай рідко.

— Справді, це колір, якого я практично не використовую. Для мене він не матеріальний. Щоправда, в абстрактних речах він у мене з’являється, а в філософських я його не бачу. Уперше в мене золотисто-помаранчеві теплі відтінки з’явилися лише в Америці.

(Уривок з інтерв"ю в ДТ)

nikitanik: (ілюзія)
фотопортрет Тараса Шевченка, 1859 рік, Київ. Фотограф Іван Гудовський

ДОЛЯ

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

1858 р.
nikitanik: (ілюзія)
Originally posted by [livejournal.com profile] ukrfan at Горбачев - 82


Человек, который дал дышать.
Человек, который пустил нас в мир, пустил мир к нам, а потом отпустил всех, кто хотел уйти.
Внезапное и неожиданное человеческое лицо - там, где его уже и не надеялись увидеть: в Кремле. А потом и другие лица - много лиц вместо застывших мрачных масок.
"Огонек", Съезд, "Взгляд", КВН, русский рок, Искандер и Войнович.

Спасибо, Михаил Сергеевич - без Вас жизнь была бы совсем другой, несравненно хуже.

Не все получилось - но и того, что сделано, достаточно, чтобы считать Вас человеком XX века в России.

Покоя Вам и здоровья.

Побачив у levkonoe
nikitanik: (ілюзія)
— Коня! — і вивели коня.
Тяжка була із ним борня -
То справжній виходень пустині,
Що народився в Україні...
...Ніяк приборкать не могли
Його шаленого пориву,
Він дибився і їжив гриву,
Покритий піною, коли
Його до мене підвели.
І в лютім запалі тоді
Мене стайничі молоді
Йому на спину завдали,
Ріжучі в'яжучи вузли,
Жахнули скакуна — і враз
На волю випустили нас... 

(Mazeppa  poem by Lord Byron)

mazeppa
Victorian postcard depictin
Adah Isaacs Menken’s
famous ride in Mazeppa
nikitanik: (ілюзія)
Тут зібрані вірші, які друзі згадували і цитували 6-7 січня 2013 р. (відмічаючи 75-річчя поета). Я тільки впорядкував їх по хронології (по збірках). А p_dzikovsky опублікував цю добірку на сервері «Віртуальна Русь» http://ruthenia.info/slova/5394.htm
stus

http://nykyta.wordpress.com/%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C-%D1%81%D1%82%D1%83%D1%81/
nikitanik: (Default)
Як краще всього вшанувати поета? Ну звичайно, читаючи його вірші!
Вчора (до 75-річчя Василя Стуса) друзі згадували деякі його вірші. 

nazavzhdy - "Ще вруняться горді Славутові кручі"
lena_ua_mk - "В хаосі зглиблених світів"
[livejournal.com profile] konung_ogin- "Як добре те, що смерті не боюсь я"
(Ці вірші можна прочитати під катом)

Друзі, а чи є у вас такий вірш Василя Стуса, який ви виділяєте поміж іншими? 
Якщо так - прошу, назвіть його!



Read more... )

nikitanik: (Default)
Мені зоря сіяла нині вранці,
устромлена в вікно. І благодать —
така ясна лягла мені на душу
сумирену, що я збагнув блаженно:
ота зоря — то тільки скалок болю,
що вічністю протятий, мов огнем.
Ота зоря — вістунка твого шляху,
хреста і долі — ніби вічна мати,
вивищена до неба (від землі
на відстань справедливості), прощає
тобі хвилину розпачу, дає
наснагу віри, що далекий всесвіт
почув твій тьмяний клич, але озвався
прихованим бажанням співчуття
та іскрою високої незгоди:
бо жити — то не є долання меж,
а навикання і самособою-
наповнення.
Лиш мати — вміє жити,
аби світитися, немов зоря.
18 січня 1972 р.

(Тобто слід усвідомити, що вірш написано на  шостий день після першого арешту, у камері слідчого ізолятора КГБ. 
А також пам"ятаймо, що 18 січня - це "Голодна кутя" або другий Свят-Вечір напередодні Водохрещів).

nikitanik: (ілюзія)

І день не день, і йде не йде,

А літа стрілою

Пролітають, забирають

Все добре з собою...


Добридень же, новий годе

В торішній свитині,

Що ти несеш в Україну

В латаній торбині?

«Благоденствіє, указом

Новеньким повите».

Іди ж здоров, та не забудь

Злидням поклонитись.


Тарас Шевченко, "Три літа"
22 грудня 1845 р., В’юнище

nikitanik: (Default)
"я бы ежедневно читал «Кавказ» на ночь Путину и иже с ним..." (с)
***
За горами горы, тучами повиты,
Засеяны горем, кровию политы.
Спокон веку Прометея
Там орел карает,
Что ни день долбит он ребра,
Сердце разбивает.
Разбивает, да не выпьет
Крови животворной —
Вновь и вновь смеется сердце
И живет упорно.
...
За горами горы, тучами повиты,
Засеяны горем, кровию политы.
Вот там-то милостивцы мы
Отняли у голодной голи
Все, что осталось, — вплоть до воли, —
И травим... И легло костьми
Людей муштрованных немало.
А слез, а крови? Напоить
Всех императоров бы стало.
Князей великих утопить
В слезах вдовиц.
А слез девичьих,
Ночных и тайных слез привычных,
А материнских горьких слез!
А слез отцовских, слез кровавых!
Не реки — море разлилось,
Пылающее море! Слава
Борзым, и гончим, и псарям,
И нашим батюшкам-царям
Слава!

Слава синим горным кручам,
Подо льдами скрытым.
Слава витязям великим,
Богом не забытым.
Вы боритесь — поборете,
Бог вам помогает!
С вами правда, с вами слава
И воля святая!
*** 
(под катом полный текст поэмы)


Read more... )

nikitanik: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] olena_nekora at ШЕВЧЕНКОВІ ЧИТАННЯ!


22 травня – історія та невмирущий символ для українців.

Перепоховання Тараса Шевченка стало подією для України ХІХ століття, спонукавши українців до відкритої маніфестації своїх поглядів.
В 60-70 роки біля пам’ятника Шевченка саме 22 травня патріотична молодь читала вірші та виголошувала промови.
Тож нині на часі відродити давню і добру традицію!
Мистецьке об’єднання «Остання Барикада», Об’єднання «Своя правда», фонд «Моя Україна», Всеукраїнська асоціація фестивалів влаштовують 22 травня о 19.00 біля пам’ятнику Тарасу Шевченка «Шевченкові читання» !

Відомі письменники, музиканти, журналісти, політики та громадські діячі прийдуть та прочитають свій вірш Тараса Шевченка, свого Шевченка!

Учасники «Шевченкових читань»:
1. Тарас Федюк-поет, лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка

2. Іван Малкович – письменник, директор видавництва «АБАБАГАЛАМАГА»

3. Марія Бурмака – співачка, телеведуча каналу ТВ.

4. Микола Княжицький, генеральний директор каналу ТВІ

5. Юрій Стець, народний депутат , генеральний продюсер 5-го каналу

6. Соломія Вітвицька, телеведуча каналу 1+1

7. Роман Чайка – музикант, журналіст 5-го каналу

8. Ірина Геращенко, народний депутат

9. Олег «Фагот» Михайлюта, музикант, гурт «Танок на Майдані Конго»

10. Сашко Лірник (Олександр Власюк) – казкар, музикант, мультиплікатор

11. Олександр Ірванець-поет, драматург

12. Олесь Доній, народний депутат, голова Мистецького Об’єднання «Остання Барикада»

13. Світлана Поваляєва – поетка, письменниця

14. Олександр Бригинець – поет, депутат Київради

15. Сергій Пантюк – поет, письменник, Секретар Спілки Письменників України

16. Василь Шкляр – письменник, автор бестселеру “Залишинець Чорний Ворон”, громадський діяч

17. Йосип Зісельс – громадський діяч, дисидент

18. Євген Сверстюк - громадський діяч, політв’язень

19. Василь Овсієнко – політв’язень, публіцист, історик дисидентського руху

20. Ніна Матвієнко – видатна українська співачка, народна артистка України

21. Анжеліка Рудницька – співачка, заслужена артистка України

22. Артем Полежака – поет-слемер, співак та шоумен

23. Ірена Карпа – письменниця, співачка, журналістка

P.S. Того ж 22 травня , о тій же 19.00 і теж біля пам’ятника Шевченка –в м.Одесі одеські філії МО «Остання Барикада» та Об’єднання «Своя правда» спільно з: молодіжне крило ГО “Інтелектуальний форум, “ВМГО “Мовний ренесанс”"теж проведуть «Шевченкові читання»

Якщо ти шануєш Україну, якщо ти визнаєш велич Шевченка, якщо ти хочеш бути у колі однодумців – прийди 22 травня о 19.00 до пам’ятника Шевченку

Інформаційний партнер: 5-й канал
Для довідок: тел. (044) 244 0555

___________________________
Мистецьке об’єднання
“ОsтаNNя Барикада”
м.Київ, пр-кт Повітрофлотський 36, оф.67
тел./факс: 8 (044) 244-05-55
http://ostbar.com.ua/

Profile

nikitanik: (Default)
nikitanik

October 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920212223 24
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 04:39 am
Powered by Dreamwidth Studios