nikitanik: (ілюзія)
Мультик було показано наприкінці грудня 2011 р., і тоді про нього писали так:  це історія про багатія, який ненавидить Різдво  і намагається зруйнувати всі різдвяні традиції. Але несподівано для себе він розуміє, що безсилий, - коли натрапляє на зачароване місце, яке неможливо знищити...
Нині можна побачити у цьому мультику справжнісінький сценарій Євромайдану!
Ось що написала у коменті на УП
Ірина Головко http://life.pravda.com.ua/person/2013/12/20/146598/view_comments/page_1/:
Ось вкотре переглянула мультик-щедрівку, створену О.Скрипкою ще у 2011 році. В голові не вкладається: сценарій цьогорічного майдану...невеликий мітинг за "merry Xmas", розгін з застосуванням сили і побоїще сніговиків, заборона сніговиків, ялинок, відловлювання снігу ...щедрувальники ідуть на майдан і "боротьба" вже не за святкування, а за збереження зимових традицій....на майдані своє життя, контрастує із "зовнішнім міським пейзажем..."жовтий грейдер! таранить "барикаду" майдану...яскраві персонажі - хлопчик в ОКУЛЯРАХ, дівчинка в білих колготках з червоними СЕРДЕЧКАМИ, ...та купа деталей, дивіться самі:

nikitanik: (Default)
Мені зоря сіяла нині вранці,
устромлена в вікно. І благодать —
така ясна лягла мені на душу
сумирену, що я збагнув блаженно:
ота зоря — то тільки скалок болю,
що вічністю протятий, мов огнем.
Ота зоря — вістунка твого шляху,
хреста і долі — ніби вічна мати,
вивищена до неба (від землі
на відстань справедливості), прощає
тобі хвилину розпачу, дає
наснагу віри, що далекий всесвіт
почув твій тьмяний клич, але озвався
прихованим бажанням співчуття
та іскрою високої незгоди:
бо жити — то не є долання меж,
а навикання і самособою-
наповнення.
Лиш мати — вміє жити,
аби світитися, немов зоря.
18 січня 1972 р.

(Тобто слід усвідомити, що вірш написано на  шостий день після першого арешту, у камері слідчого ізолятора КГБ. 
А також пам"ятаймо, що 18 січня - це "Голодна кутя" або другий Свят-Вечір напередодні Водохрещів).

nikitanik: (ілюзія)
Різдвяна тиша повагом зійшла
На місто пообіднє присмеркове.
На білий іній, на вбрання святкове
Заноситься рідка холодна мла.

Мов більма з помережаного скла,
Вітрини дивляться в лице зимове,
І з гомоном розтріпаної мови
Чужа веселість мимо нас пройшла.

Та багатьом уже немає свята.
Колись весела і червона дата
Як чорна цифірь нині промайне —

І лиш нудьгу всередині сколише,
І скаже місяцеві стріть мене
Примарою холодного безгрішшя.

29.01.1932

Побачив gorlohvat
http://gorlohvat.livejournal.com/294470.html
nikitanik: (ілюзія)

М’яко вистелив іній
український обік,
тільки довшають тіні
і коротшає вік.
Ночі врвала Варвара,
сонце йде за Різдвом,
і чигає покара
за сусіднім горбом.
На Водохреща маєм
Об, Іртиш, Єнісей,
а в очах не світає,
тьма не йде із очей.
Пси, наглядачів крики
і заліззя тобі ж.
Пригравайте ж, музики,
за колимський рубіж!

http://vasylstus.com/poetry-poem5.php?t=5&p=80




Profile

nikitanik: (Default)
nikitanik

October 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920212223 24
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 04:38 am
Powered by Dreamwidth Studios