Ггг

May. 16th, 2014 10:18 am
nikitanik: (сестричка)
Originally posted by [livejournal.com profile] cgtr at Ггг

А размер картинки нормальный?  А то я жестко с телефона(

nikitanik: (ілюзія)

«Мировой кризис»  написан ярким, остроумным, в ряде мест язвительным языком непосредственного участника  событий.  В 1932 году  Государственное военное издательство выпустило  перевод последнего (пятого) тома воспоминаний Черчиля (потому что  несколько глав именно этого тома специально посвящены интервенции Антанты в Россию). Однако я предлагаю вашему вниманию главу, посвященную не России, а Греции. Почему именно эту главу? Ответ – в выделенных цитатах. Если вырвать их из контекста, забыть, когда это было написано и о ком.... цитаты прозвучат ну очень актуально.
Winston S. Churchill

(сокращенный пересказ с цитатами)

Эта глава заставляет нас вспомнить эпоху классической древности. Мы говорим здесь о настоящей греческой трагедии, где случай является послушной служанкой судьбы. Сцена и обстановка трагедии – мировая война, а тема ее – “как Греция приобрела вожделенную империю и как независимо от своей воли  потеряла ее ”. Прологом нам послужит краткий обзор предшествующих событий.
Перед мировой войной в течение нескольких лет Греции посчастливилось иметь самую выгодную из всех политических комбинаций – конституционного монарха (король Константин І) и народного вождя (премьер-министр Элефте́риос  Венизе́лос). Каждый из них работал в своей собственной области и оказывал  другому почтительную и искреннюю поддержку. В результате их успешной политики размеры и население Греции почти удвоились  (за счёт присоединения Македонии, Крита и Эгейских островов). Константин и его королевство необычайно быстро приблизились к осуществлению своей мечты, – восстановлению Греческой империи.
В этот момент началась Армагеддонская битва народов.
Следует сказать, что Константин, женатый на сестре кайзера и глубоко веривший в военную мощь Германии, был убежден, что Германия выиграет войну. Он боялся того, что в конце войны Греция вместе с разбитой Англией окажется перед лицом торжествующей и беспощадной Германии и мстительной Болгарии. 
 Венизелос же был сторонником войны Греции на стороне Антанты.
Между королем и премьером возник непримиримый конфликт. В результате чего в 1916 году Греция размежевалась на две части — контролируемые соответственно Константином и Венизелосом, каждая со своим правительством (это событие известно как «национальный раскол»). Конфликт завершился давлением дипломатии и войск Антанты, изгнанием короля весной 1917 года, коронацией его сына  Александра. Под командованием Венизелося Греция вступила в войну на стороне Антанты.
Тем временем Константин изнывал в изгнании, а греческие политики (которые лишили бы свою страну всякого участия в победе и заставили бы ее разделить судьбу побежденных, если бы им удалось провести свою линию) – так вот, эти политики мрачно дождались часа отмщения.
После победы Венизелос прибыл в Афины и привез родине огромные результаты победоносной войны и мудрой политики. Восторг приветствовавших его толп проявлялся тем более бурно, что всего несколько недель тому назад он едва спасся от покушения, устроенного на него на одной парижской железнодорожной станции. Он возвел свою страну, почти помимо ее воли, на высочайшую вершину, какой она когда-либо достигла в эпоху новой истории. Огромные ставки политической игры еще не перешли окончательно в руки Греции, но в виду помощи сильнейших держав и их знаменитых лидеров не было, казалось, никаких оснований думать, что проблемы будущего окажутся более страшными, чем те, которые Венизелос так успешно разрешил в прошлом.
В этот момент на сцене разыгрался один из тех неожиданных эпизодов, без которых не обходится ни одна греческая трагедия.
2 октября 1920 г. король Александр, гуляя по саду со своей любимой овчаркой, заинтересовался проделками пары обезьян, которые принадлежали к числу наименее дисциплинированных любимцев королевского дворца. Овчарка бросилась на обезьян, а самец в отместку бросился на короля и укусил его в ногу. Рана, хотя и причинявшая большие страдания, не была сочтена докторами серьезной. Но укус вызвал нагноение, воспаление усилилось, затем обнаружились и другие более серьезные симптомы, и три недели спустя Александр умер.
Вряд ли было бы преувеличением сказать, что от этого укуса обезьяны погибло около четверти миллиона человек.
Греческая конституция не требовала, чтобы в случае смерти монарха назначались общие выборы, но все же вопрос о преемнике покойного короля вызывал большие затруднения. По-видимому, Венизелос хотел возвести на трон маленького сына короля Александра и до его совершеннолетия объявить регентство. Но в конце концов было решено предложить трон принцу Павлу греческому. Павел жил в Швейцарии в семье своего изгнанного отца. Получив соответствующее приказание, он ответил, что может принять предложение только в том случае, если будут произведены выборы и греческий народ окончательно выскажется против кандидатуры его отца и его старшего брата, принца Георгия. Всеобщие выборы стали поэтому неизбежны.
Венизелоса выборы нисколько не страшили. Полагаясь на свою популярность и глубоко убежденный в своих заслугах перед греческим народом, он ничего не имел против того, чтобы предложить избирателям прямой вопрос: согласны ли они на возвращение Константина или нет? При такой обстановке пришлось разрешить всем сторонникам бывшего короля возвратиться из изгнания и принять активное участие в выборах. Казалось бы, что в вердикте общественного мнения, поставленного перед вопросом: “Константин или Венизелос”, нельзя было сомневаться, особенно в тот момент, когда мировые события окончательно дискредитировали первого и полностью оправдали второго. Но самонадеянный критянин  не принял в расчет то напряжение, которое испытывала его маленькая страна; он не учитывал ни раздражения, вызванного в населении союзнической блокадой, примененной для того, чтобы заставить Грецию вступить в войну, ни недовольства, порождаемого обстановкой военного времени, ни своевольного поведения многих его агентов, ни влияния своих политических оппонентов, которые были целиком поглощены партийной политикой и жаждали мести и мщения. За время его вынужденного отсутствия и почти постоянного пребывания в Париже и Лондоне греческий народ не чувствовал на себе его личного обаяния и ощущал лишь тяжелый гнет его подчиненных. Ни один из сколько-нибудь авторитетных людей Греции или за ее пределами не сомневался, что венизелисты получат значительное большинство.
Но результаты выборов, оглашенные вечером 14 ноября, были для всех полной неожиданностью. Кандидатура самого Венизелоса была провалена, а его сторонники получили только 114 мест, между тем как оппозиция получила 250 мест.
Греческая партийная политика ведется в очень быстрых формах. Венизелос сразу же заявил, что он подаст в отставку и оставит страну. 17 ноября на яхте одного из своих друзей уехал в Италию. Таким образом, греческий народ в момент своих величайших надежд и опасений лишился того властного человека, который создал столь благоприятную ситуацию и который один мог бы успешно завершить начатую кампанию.
Те, кто желает проследить внутреннюю связь событий, должны внимательно изучить последствия, вызванные падением Венизелоса. Хотя Греция была маленьким государством, находилась в чрезвычайно трудном положении и была окружена врагами, она позволила себе опасную роскошь, – она разделилась на два лагеря. Существовала, с одной стороны, Греция Венизелоса, стоявшая за союзников, с другой стороны – Греция Константина, стоявшая за Германию. Союзнические симпатии были связаны исключительно с Грецией Венизелоса, а союзнический гнев сосредоточивался на Греции Константина. Бывший греческий король в глазах британского и французского народа был своего рода пугалом и в смысле непопулярности стоял на втором месте после кайзера. Это был монарх, который, вопреки желанию и интересам своего народа и руководясь личными и семейными соображениями, бросил или хотел бросить свою страну во вражеский лагерь, оказавшийся в конце концов лагерем побежденных. Было бы нелепо требовать, чтобы британская или французская демократия соглашалась на жертвы или выступления ради народа, истинное настроение которого обнаруживалось в выборе подобного человека. Возвращение к власти Константина уничтожило все симпатии союзников к Греции. Ради Венизелоса они соглашались многое терпеть, но ради Константина не желали делать ничего. После того как прошел первый порыв изумления, правительственные сферы почувствовали даже некоторое облегчение. Теперь уже не было никакой нужды проводить антитурецкую политику; наоборот, хорошие отношения с Турцией более всего соответствовали бы французским интересам.
Три великие державы (Британия, Франция и Соединенные Штаты) заявили, что “если Константин опять займет греческий трон, то Греция не получит от союзников никакой финансовой помощи”.
Греция, разрываемая внутренними раздорами, должна была отныне одна преодолевать грозившие ей опасности.
В этот момент греческой истории широкие массы греческого народа могли внушать только жалость. Перед греками были поставлены непосильные задачи, им задавались вопросы, на которые они не могли ответить, и они не понимали последствий, к которым должны привести их решения. Бремя войны, мобилизации и военного управления они испытывали на себе дольше, чем какой бы то ни было другой народ утомленного войною мира. Их страну раздирали партийные раздоры; в лоне одного маленького измученного государства оказались две враждебных нации... Теперь им предстояло пойти на авантюру, гораздо более смелую и безнадежную, чем какая бы то ни была из тех, которые мы описывали раньше: войну с Турцией, целью которой было создание «Великой Греции».
Это была величайшая кампания, предпринятая греками со времен классической древности. После значительных успехов в начале войны Греция потерпела разгромное поражение от турецких войск под командованием Ататюрка, которое привело не только к потере значительной территории, но и к гуманитарной катастрофе — Греции пришлось принять около 1,2 млн греческих беженцев, изгнанных с родных земель.

http://grachev62.narod.ru/churchill/chapt18.htm

nikitanik: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] diana_ledi at ЦИК
- А зубом цыкать будешь?
(цит)


ну наконец определились под ЦИКом (не, мне определённо нравится это звучание - ЦИК!)
Да и начали в принципе правильно: "Ввяжемся в драку - там посмотрим!"
Я говорила - это лучшая из имеющихся программ, особенно если имеющихся программ в принципе не наблюдается.

Теперь так - есть 13 (тринадцать - прописью!) проблемных участков.
Вот их и требуют пересмотреть.
И это импонирует. Это пристойнее, чем гипотетические "Сложить мандаты и баста!", или вообще утопические (хотя такие вкусные) призывы "Президента - к импичменту!"
Пристойнее, потому что реальнее.

Чёртова дюжина перечислена здесь

http://texty.org.ua/pg/news/movchun/read/41012/Bisova_duzhyna_13_okrugiv_de_vlada_maluje?a_offset=

Жаль, что так мало. на самом деле участков со сфальсифицированными данными было гораздо больше.

ДОБАВЛЕНО
здесь представлен разбор полётов по некоторым областям

http://pollotenchegg.livejournal.com/126612.html
nikitanik: (Default)
"После того, как Иванишвили объявил о своем намерении бросить Саакашвили вызов, против него была развернута серьезная кампания. "Пропаганда Саакашвили не сработала. Люди узнали, что он покинул Россию, как только Путин пришел к власти, что он продает все имущество в России, что он выступает за независимую целостную Грузию в Евросоюзе и НАТО", - перечисляет Усупашвили. Аргументы власти за то, что Иванишвили - это кремлевский проект, тоже не слишком убедительны. "Иванишвили признался, что если бы Путин знал, что он помогает Саакашвили, то его российский бизнес бы прикрыли. А в 2004 году по его каналу (имеется в виду телеканал, принадлежащий Иванишвили - прим. "Ленты.ру") прошел фильм, нелицеприятный про Путина, и он канал закрыл. Он выслуживается", - вот и все, что сказал мне на эту тему Дарчиашвили из ЕНД."
http://lenta.ru/articles/2012/10/01/georgia/

nikitanik: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] gelavasadze at дарвинизм и мерзость сегодняшнего дня
16519

конечно, об этом можно говорить бесконечно, но добавить мне действительно нечего. Хотя есть, что, я практически уверен, что преступление совершили люди, желающие взорвать страну и не оставить от нее камня на камне.

Дарвинизм элит или выборы по-грузински


upd  хроника грузинских выборов http://gelavasadze.livejournal.com/1137807.html


nikitanik: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] dniprovska at ПЕРЕДВИБОРЧЕ
Билась нечисть грудью в груди
И друг друга извела…

В. Висоцький «Песня-сказка о нечистой силе»


До виборів у Верховну Раду залишилося два місяці, а вже лунають заяви про визнання їх нелегітимними. Ось, наприклад, Голова комітету з надзвичайних справ Європарламенту заявляє, що парламентські вибори в Україні фактично вже можна визнавати недемократичними. «У Києві ніхто не повинен сподіватися, що все скінчиться та буде забуто після сфальшованих виборів», − попереджає він українських очільників.

Я не є прибічником чинної влади. Навпаки, я б воліла, щоб ця зграя мародерів якомога швидше зникла з політичного обрію і більше ніколи там не з’являлася. Але ще менше мені подобаються поважні європейські ментори – такі рішучі й безкомпромісні з дрібними тиранчиками (на кшталт Лукашенко, Кучми чи Каддафі) і такі поступливі й забудькуваті з тиранами крупними і небезпечними (як то керівництво РФ, чи КНР). Ці духовні спадкоємці політиканів минулого століття, які підписували Мюнхенський договір і заплющували очі на злочини російських більшовиків, підривають у народах віру в ідеали гуманізму й демократії. Своїми подвійними стандартами вони підтверджують тезу, яку диктатори всіх мастей і ґатунків вдовбують у голови своїм підданим: головне у цьому світі – сила, у кого сила – той і правий.

Правда, у лицемірних заявах європейських демократів можна знайти і певний позитив: цим нахабам з партії влади не заважало б полоскотати нерви. Головне – щоб партнери «Батьківщини» і «Газпрому» не переважили здравомислячих демократичних політиків, які усвідомлюють: грубий тиск на наших злодійкуватих очільників змусить останніх шукати підтримки у РФ і замість демократизації українського суспільства вони доб’ються лише політичного та економічного посилення потенційно небезпечного режиму «керованої демократії». Тим більше, що політична сила, яку так затято підтримують зарубіжні доброзичливці, за своєю соціальною природою не вельми відрізняється від партії влади.

Вибори-2012, які фаворитами перегонів (ПР та ОО) подаються як вирішальна битва між добром і злом, по суті є двобоєм між двома різновидами зла – двома потворами, виплеканими у лоні посттоталітарного соціуму. Ці два шкідливих політичних гібриди зросли і пишно процвіли на ґрунті злиднів, безправ’я і забобонів і спільно душать усі корисні паростки прогресу. Єдине, що може порятувати державу – це їхнє взаємне поборення.

Після розпаду тоталітарного СРСР в Україні (як, власне, і в більшості його колишніх республік) склався суспільно-політичний устрій, для якого навіть важко підібрати термін. Умовно його можна назвати індустріальним феодалізмом. В постіндустріальну епоху в окремо взятій країні вузька група людей захопила монополію на основні засоби виробництва, відгородилася від народу товстим муром спадкових привілеїв та повноважень і підпорядкувала життя суспільства принципам васалітету-сюзеренітету.

Керівництво країни шукає не союзників, а сюзеренів, від яких чекає бенефіцій: кредитів, фінансової допомоги, дешевих енергоносіїв, тощо, за які радо готове поступитися державним суверенітетом. Можновладці висувають кандидата у монархи, від якого теж очікують різного роду дарунків: державних активів, податкових пільг, хлібних посад, бюджетних коштів, тощо. Населення обирає не відповідальних посадовців, а господарів, що обіцяють різного роду подачки і милості.

Правда є в нашому окраденому і одуреному соціумі невеличке військо вольних козаків, які не бажають гнути спину ні перед зарубіжними сюзеренами, ні перед місцевим панством, а бажають будувати вільну, заможну й достойну поваги державу. Однак, самотужки здолати полчища нечистої сили воно ще не спроможне. Та це не привід складати зброю і опускати руки – навпаки, зброю потрібно гартувати, щоб у слушний час вступити з нею у бій.

Хто не знає історію про Війну Червоної та Білої троянди? Два феодальних клани середньовічної Англії – Йорки і Ланкастери – роками колошматили одне одного, змагаючись за право панувати в державі, отримувати бенефіції та збирати дань з простого люду. Ланкастери, здається, були трохи симпатичнішими: вони більше постраждали і в них не було такого чудовиська, як Річард ІІІ (правда, останні дослідження свідчать, що Річард ІІІ не був таким уже чудовиськом і принців не убивав). Але і ті, й інші були пагінцями одного генеалогічного дерева і мали однакові погляди на суспільно-політичний устрій. Безперервні війни виснажили і країну і обидва ворожих стани: майже уся знать полягла на полях битв, вивільнивши таким чином соціальні ніші для більш передових елементів, а до влади врешті-решт прийшла нова династія.

Дещо подібне відбувається зараз і в нас. Два олігархічних (де-факто феодальних) клани змагаються за право отримувати бенефіції і збирати дань з простого люду. Біло-червона кліка здається трохи симпатичнішою. Її очолює така мила пані – всесвітньовідома мучениця, яку підступний злодій заточив у темницю (точніше, світлицю з усіма зручностями). А у заступниках у неї ходить такий інтелігентний панок і так рішуче цвенькає про імпічмент та відміну всіх злочинних законів, що хочеться зразу дати йому мандат. А скільки там щирих патріотів у вишиванках! І кожен третій – у окулярах (що свідчить про високий рівень інтелекту). На тлі дегенеративних мармиз членів правлячої коаліції опозиційні політики виглядають дуже вигідно. Та якщо ретельно проаналізувати склад обох команд, то зразу ставне ясно: обидві ворогуючі партії є всього лише гілками одного й того ж гнилого стовбура, що сягає корінням у тоталітарне минуле.

Обидва стани нашпиговані вчорашніми партійними і комсомольськими ватажками, офіцерами та секретними співробітниками КДБ, невістками/зятями/синами/дочками впливових радянських функціонерів; там товчуться колишні майстри соцреалізму, навчені професійно оспівувати корито, з якого вони годуються; а ще − побічні продукти соціалізму: колишні рекетири, злодюжки, спекулянти і просто люди з темним минулим. І вся ця зграя волає сотнями ненаситних пельок: «Ми врятуємо країну!!!» − «Ми подолаємо руїну!!!»; «Країна буде наша!!!» − «А дзуськи вам!!! НАША буде країна!!!».

А керівництво сусідньої країни зловтішно споглядає за цією вакханалією і спокійно так, без істерик констатує: «Страна будєт НАШЕЙ». Бо обидві топові партії по суті є Кремлівськими проектами, і хто б з них не переміг – врешті-решт переможе Кремль.

Існує декілька небезпечних (і, може, навіть фатальних) для держави сценаріїв:
1) Переконлива перемога однієї кліки над іншою: конституційна більшість у ПР та її сателітів/стійка опозиційна більшість, що дасть змогу заблокувати призначення уряду. Стійку опозиційну більшість під тиском адмінресурсу уявити собі важко, але така більшість може скластися за умови різкого погіршення економічної ситуації та визнання виборів нелегітимними. Адже депутати від опозиції – такі ж хижаки, як і їхні опоненти, тільки дрібніші і з менш розвиненим стадним інстинктом. Але «відчувши запах крові», можуть запросто напасти.
2) Злиття двох кланів у чергову широку коаліцію.
3) Консервація порочного політичного дуалізму, який поглиблює водорозділ між регіонами і унеможливлює проведення системних реформ.

Позитивним сценарієм став би вступ у гру конструктивної третьої сили, що має відмінну від ПР та ОО природу і готова впроваджувати (не на словах, а на ділі) ринкові реформи та долучати країну до цивілізованої спільноти. Поява такої сили залежить від доброї волі громадян, від того, чи буде народ, принаймні, свідома його частина, продовжувати копирсатися у політичному непотребі і вишукувати серед нього «менше зло», чи нарешті усвідомить необхідність винести його геть на смітник.

Вийти з заданої кремлівськими хитрунами системи координат, де є лише дві вісі, які сходяться у точці зеро і сягають у мінус безкінечність, не так то просто. «Фаворитами» забитий увесь інформаційний простір. Полчища вправних демагогів з єзуїтською спритністю доводять, що тільки ПР може забезпечити стабільність/тільки ОО може зупинити бульдозерний наступ злочинної влади. Загони «незалежних» соціологів компетентно визначають, хто скільки відсотків візьме у Раді. Ці взяті зі стелі відсотки давлять на психіку виборця – і вже рука сама тягнеться проголосувати не за того, хто симпатичний, а за того, кого контрольовані ЗМІ оголосять прохідним і перспективним. Адже на кону – майбутнє країни!

Яке ж це майбутнє? Це – МИНУЛЕ б’ється у конвульсіях, судомно намагаючись подовжити собі життя, вкоротивши віку державі. Майбутнє за тими, хто зберіг незалежність думки, хто не склав васальну присягу супостатам заради ласого шматка, хто не згодився чубитися зі співвітчизниками заради панських забаганок, хто не став витрачати нерви на підлі провокації, хто не впав у відчай, взрівши прірву, у яку котиться країна, а збирається з духом, щоб протистояти майбутнім викликам. А над бойовищем, де майорять біло-блакитні та біло-червоні знамена, вже кружляють круки …
nikitanik: (Default)
billboard
Про котів білборди класні, але ось цей - універсальний.
nikitanik: (Default)
 Як ви в принципі вибираєте собі союзників?

- Ми коли визначалися, кого підтримувати на президентських виборах, відправляли кандидатам свої листи з запитаннями, там було близько десяти питань на різні теми. Зокрема, і щодо рішення проблем кримських татар. Нас цікавило ставлення кандидатів у президенти до перспектив євроатлантичної інтеграції, наявності іноземної військової бази на нашій території.

Янукович взагалі нам не відповів, а в кулуарах люди з його оточення мені пояснили: «Якщо ми відповімо так, як ви хочете, ми здобудемо ваші голоси, але втратимо голоси росіян. Тому й не відповідаємо».

Юлія Тимошенко відповіла нам. Щоправда, в дещо дивній формі. Вона сказала, що, наприклад, питання про іноземну військову базу буде вирішуватися в дусі братських відносин з Росією і відповідно до Конституції України. Але це дві взаємовиключні речі. Оскільки, якщо виходити з Конституції, то іноземних військових баз на нашій території не повинно бути. А, якщо виходити з міркувань братських відносин з Росією та її стратегічних інтересів, то Крим їй треба було б віддати...

Уніан


nikitanik: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] d_fedotat Избиратели
Гениальный, по моему мнению, современный художник Вася [livejournal.com profile] vasya_lozhkinЛожкин изобразил избирателей партий претендующих на места в новой Государственной Думе. Узнаёте себя перед решающим днём?

Справедливая Россия /№1 в бюллетени/


ЛДПР /№2 в бюллетени/ )

nikitanik: (Default)
(Від себе тільки додам, що дуже добре знаю це село)

Щойно завершено підрахунок голосів з виборів депутатів Київської обласної ради на дільниці №06037, що знаходиться в селі Погреби Броварського району. В багатомандатному окрузі беззаперечну перемогу святкує графа "проти всіх" (тобто офіційною мовою "не підтримую кандидатів від жодної партії") з результатом у 224 голоси. До них варто мабуть додати недійсні бюлетені, переважна більшість з яких є просто чистими.

Наступні позиції розподілились так:
"фронт змін" - 158 голосів,
Кличковий "Удар" - 135,
Регіони - 120,
"Свобода" - 83,
"Сильна Україна" - 53.

Які з таких результатів можна зробити висновки? Очевидно такі, що в суспільстві росте протестний потенціал, росте незадоволення всіма нашими "політичними силами". І цей брак симпатії до відомих політиків не породжує нових випадкових лідерів. П'ять десятків партій у списку, але люди вже голосують за випадкових незнайомих кандидатів, тільки з тої причини, що "хтось же мусить там бути".

Не має знайомих достойних довіри - не підтримаємо жодних. Але хто-попало нашого мандату не отримає. Це сама натуральна демонстрація протесту.

Ну і, легітимність обраної ради, очевидно, за такого результату буде підмочена.
 

Майдан-ІНФОРМ: 01-11-2010 03:54 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2010/1288576495.html

Profile

nikitanik: (Default)
nikitanik

October 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920212223 24
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 26th, 2017 10:34 am
Powered by Dreamwidth Studios