nikitanik: (Default)
 

И вот опять нас мало - тыщ восемь, может быть,

кого телеканалы не могут охмурить.

Кого Россия-мама готова съесть живьем.

Опять нас, братцы, мало, уставши  живем.

 

Пока мы честь по чести бранили нашу власть,

Россия с нами вместе смеялась подбочась.

И вдруг необъяснимо, как гром средь бела дня,

Россия после Крыма свихнулась сразу вся.

 

Как будто подвиг славный наш главный совершил,

как бы рукой державной дракона сокрушил.

И честную победу сложил у наших ног,

Как будто он соседа не ограбил под шумок.

 

И всплыло в одночасье забытое давно

немыслимое счастье быть с властью заодно.

Бери начальник шире, врежь Киеву под дых,

чтоб видели чужие, как наши бьют своих.

 

Дружина Михалкова стеной вокруг Кремля

Витийствует сурово Макара заклеймя.

И уж, если сам Лимонов лобзает их взасос,

То с прочих миллионов, какой быть может спрос?

 

И вот опять нас мало, как в прошлые года,

и даже еще меньше, причем, гораздо меньше,

Совсем-совсем немножко.

Вот, братцы, в чём беда.



 
nikitanik: (порошенко)
Originally posted by [livejournal.com profile] saint_daemon at Приятно познакомиться, Нострадамус
Этой песне уже лет десять, если не больше. И вообще-то она написана просто про обычные сельские будни. Но внезапно стала адово актуальной в последние месяцы.
На видеоряд не обращайте внимания.

Влітку їздив до бабусі – їв пампушки з маком,
Та простояв на городі цілий місяць раком!
От піду, візьму лопату, та у річці втоплю –
Такі гади колоради з‘їли всю картоплю!

Бач, свиня в хліві свиняче жере все, і жере.
А тоді, вже як наїсться, де попало сере.
Потягну її за вуха та у річці втоплю –
Такі гади колоради з‘їли всю картоплю!

Із дівчатами гуляли в клубі і за клубом,
Цілувались, милувались під високим дубом.
Потім місяць лікувався... Я ж ту хвойду втоплю!
Такі гади колоради з‘їли всю картоплю!

Виганяли самогонку, виганяли з куба.
Як хильнув, то вже подумав, що уріжу дуба.
Я у тому самогоні свою тугу втоплю:
Такі гади колоради з‘їли всю картоплю!

У сусіди на шпалері намальован танчик,
А нахабні наркомани викрали весь хавчик.
Я піду, вкраду їх ширку та у річці втоплю!
Такі гади колоради з‘їли всю картоплю!

Тракториста дядю Васю кинули надворі,
Десять хлопців і дівчина хекають в коморі.
Ми уміємо гуляти, треба ще налити,
Бо нема чого копати, тільки є що пити.
У Америці скотина дохне від скорботи,
Буш від сорому накакав у свої чоботи.
От Колумб – така падлюка, як знайду, то втоплю –
Їхні ж гади колоради з‘їли всю картоплю!
nikitanik: (ілюзія)
Елена Васильева

— Что происходит в России?
— Уходит режим.
— Путинский строй, полагаете вы?
— Полагаю.
Я ведь и сам, как умею, его разлагаю.
Зря, что ли, день мы и ночь в Интернете кружим?
— Что же теперь будет дальше?
— А будет Майдан.
— Будет Майдан, вы считаете?
— Да, я считаю.
Я ведь тенденции эти давно изучаю,
Эти примеры уставших, рассерженных стран.
— Чем же всё это закончится?
— Путин капут.
— Путин капут, вы уверены?
— Да, я уверен.
Я уже слышал,
И слух этот мною проверен:
Списки Люстрации люди уже создают.
— Что же из этого следует?
— Следует брать
Спальник, аптечку, и термос, и ёмкость с водицей.
— Вы полагаете, всё это нам пригодится?
— Я полагаю, что всё это следует брать.
Весело жить!
Ибо, сколько царьку ни блажить,
Не защитят его зад ни Перун, ни Мессия…
Так разрешите же в честь обновлённой России
Место в палатке, сударыня, вам предложить.
Площадь, ограды, автобус с ментами внутри.
И милицейские каски по кругу, по кругу…
О, начинается!
Дайте ж, сударыня, руку —
И на Майдан, на Манежку, скорей выходи.

Побачив у
http://dekarmi.livejournal.com/1510195.html?thread=16319027#t16319027

nikitanik: (ілюзія)
Соседка соседку с утра призывает к войне:
Та ставни раскрыла, а город так густо заставлен,
Что, если окно распахнуть на одной стороне,
Напротив уже не откинешь до вечера ставен.

Мужлан из предместья волов своих тянет за хвост.
Телега застряла под хохот калек и воровок.
Патруль не рискует усесться в седле в полный рост,
Чтоб в тесную сеть бельевых не попасться веревок.

В морозы здесь душно – течет по фасадам роса,
А в землетрясенья дома дымоходами трутся.
В проулке хромом по карнизу от шпор полоса,
А в башне горбатой со стражником не разминуться.

И только двоим из высоких напротив окон
Не тесно в том граде, не душно в том смраде воловьем:
Она протянула над городом руки, и он
Их держит всю ночь над дымящимся средневековьем.

1974
 На жаль, самої пісні (виконання) не знайшов. Може, хтось знає?
nikitanik: (ілюзія)
Незалежність - це найважливіша цінність в житті дорослої людини. Це можливість жити власним життям, керуючись власними бажаннями та інтересами, а не сторонніми вказівками. Власне, це синонім свободи. Бути незалежним не так то просто і не кожному це дано. По-перше, незалежність потребує матеріального забезпечення, а по-друге - передбачає повну відповідальність за себе і свої вчинки. І необхідність визнати, що інші люди так само мають право на незалежність від тебе, як і ти від них.
Власне, для людини (як і для держави) незалежність - це насамперед самостійність, відсутність будь-якого диктату з боку інших людей (держав). Далеко не кожна людина взагалі цього прагне. Незалежність ніколи не дається сама по собі, її завжди доводиться відстоювати. Жити, вірити і не здаватися, не боятися!

Хранителі надії



до 20-річчя Незалежності України


Слова: Марія Бурмака Музика: Таня Ша
Виконує: Марія Бурмака
Ніби в дивному полоні
Ми у неба на долоні...
Кожен з нас розуміє,
Це - назавжди,
Нас не зупинити.
Ночі, дні, вітри солоні,
Нам ніхто не заборонить
Жити, вірити
І не здаватися,
Не боятися!

Приспів:
Можеш не вірити,
Нам так відміряно:
На краю землі стояти
І надію берегти!
Може, щоб вільними
Бути, повинні ми
Зупинитись на хвилину,
Залишитись назавжди.

Захиститися від болю
Ти зі мною, я з тобою,
Запитання
В кулак затискаючи,
Не спиняючись.
Ти розірвеш чи загубиш,
Перекреслиш те, що любиш,
Тільки потім не знатимеш
Голос чий плаче уночі...
nikitanik: (ілюзія)
Песенка о Леньке Королеве
(Король)
Во дворе, где каждый вечер все играла радиола,
где пары танцевали, пыля,
ребята уважали очень Леньку Королева
и присвоили ему званье Короля.

Был Король, как король, всемогущ. И если другу
станет худо и вообще не повезет,
он протянет ему свою царственную руку,
свою верную руку, -- и спасет.

Но однажды, когда "мессершмиты", как вороны,
разорвали на рассвете тишину,
наш Король, как король, он кепчонку, как корону,
набекрень, и пошел на войну.


Вновь играет радиола, снова солнце в зените,
да некому оплакать его жизнь,
потому что тот Король был один (уж извините),
королевой не успел обзавестись.

Но куда бы я ни шел, пусть какая ни забота
(по делам или так, погулять),
все мне чудится, что вот за ближайшим поворотом
Короля повстречаю опять.

Потому что на войне, хоть и правда стреляют,
не для Леньки сырая земля,
потому что (виноват), но я Москвы не представляю
без такого, как он, короля.
1957

Песенка о пехоте
Простите пехоте,
что так неразумна бывает она:
всегда мы уходим,
когда над Землею бушует весна.
И шагом неверным
по лестничке шаткой
спасения нет.
Лишь белые вербы,
как белые сестры глядят тебе вслед.

Не верьте погоде,
когда затяжные дожди она льет.
Не верьте пехоте,
когда она бравые песни поет.
Не верьте, не верьте,
когда по садам закричат соловьи:
у жизни и смерти
еще не окончены счеты свои.

Нас время учило:
живи по-походному, дверь отворя..
Товарищ мужчина,
а все же заманчива доля твоя:
весь век ты в походе,
и только одно отрывает от сна:
куда ж мы уходим,
когда за спиною бушует весна?
1961

Ах, что-то мне не верится, что я, брат, воевал.
А может, это школьник меня нарисовал:
Я ручками размахиваю, я ножками сучу,
И уцелеть рассчитываю, и победить хочу.

Ах, что-то мне не верится, что я, брат, убивал.
А может, просто вечером в кино я побывал?
И не хватал оружия, чужую жизнь круша,
И руки мои чистые, и праведна душа.

Ах, что-то мне не верится, что я не пал в бою.
А может быть, подстреленный, давно живу в раю,
И кущи там, и рощи там, и кудри по плечам...
А эта жизнь прекрасная лишь снится по ночам.
1987

Что было, то было. Минувшее не оживает,
Ничто ничего никуда никого не зовет...
И немец, застреленный Ленькой, в раю проживает,
и Ленька, застреленный немцем, в соседях живет.

Что было, то было. Не нужно им славы и денег.
По кущам и рощам гуляют они налегке.
То перышки белые чистят, то яблочко делят,
то сладкие речи на райском ведут языке.

Что было, то было, И я по окопам полазил
и всласть пострелял по живым — всё одно к одному.
Убил ли кого? Или вдруг поспешил и промазал?..
...А справиться негде. И надо решать самому.
1996

"Война Булата": интервью в "Новой Газете" 05.05.2005

http://2005.novayagazeta.ru/nomer/2005/32n/n32n-s12.shtml
nikitanik: (ілюзія)
Originally posted by [livejournal.com profile] jim_markoffkin at Котику сіренький... Как классно)
Оригинал взят у [livejournal.com profile] malyj_gorgan в Котику сіренький: одна з кращих українських пісень ever
Принаймні, якщо брати дев'яності, то це точно одна з найкращих пісень, заспіваних по-українськи... І майже ніхто її не знає! Вона з тої ж таємничої касети, що й пісня про телефонну буду, тому і якість запису так собі, і знаю я знаю лише, що слова Романа Скиби, а хто автор музики і виконавці - ?... Я таки надіюся, що хтось це знає і напише мені.


Фон, як завжди, малюнок Юлі Косівчук, слова про котика -- під катом:
Хай чекають снігу (Котику сіренький) ... )

http://emarinicheva.livejournal.com/253948.html
nikitanik: (Default)
http://youtu.be/UVOsrBloH5c 

Сьогодні Ада Якушева пішла з життя. Світла їй пам"ять...

 
nikitanik: (Default)

У далекій Африці,
на хуторі тамтешнім,
раптом репет трапився
і вигуки бентежні.

Рохнув телепень-сікач:
«А що це тут за галас?»
Тут таке: Жирафа, бач,
у цапа закохалась.

Громада тут зчинила гвалт,
і півень лиш на інший кшталт
горлав десь гаміру проміж:
- Жирафа більша, їй видніш!

- Ну то й що, що тхне мій цап,
що роги понад писком!
Я була б нікчемниця,
якби була расистка! -

І Жирафа додала:
- Сваритиметесь злісно -
ми з коханим із села
поїдемо до міста.

Громада тут зчинила гвалт,
і півень лиш на інший кшталт
горлав десь гаміру проміж:
- Жирафа більша, їй видніш!

Батькові цапиному
нащо така невістка?
Спить з двома пір’їнами,
щодня жадає їсти.

В господарстві все - тяп-ляп,
і зовні - тільки шия...
І пішли Жирафа й цап
в корівню жить абияк.

Громада тут зчинила гвалт,
і півень лиш на інший кшталт
горлав десь гаміру проміж:
- Жирафа більша, їй видніш!

А далека Африка
нове вже має лихо.
Цап реве й Жирафиха,
чи вже, либонь, цапиха.

Думка хутірська така,
що вже немає часу:
збігла з бугаєм дочка...
і з ним пішла на м’ясо.

...Жирафа винна. Втім, ось суть:
з того варити треба суп,
хто крякав гаміру проміж:
- Жирафа більша, їй видніш.
© Володимир Дашевський. Переклад, 1988

nikitanik: (Default)
Юрий Левитанский родился 22 (по другим сведениям, 21) января 1922 года в городе Козельце (Черниговская обл.). Жил в Киеве, среднюю школу окончил в Сталино (Донецке). Сегодня (завтра) у него юбилей - 90 лет.

Каждый выбирает для себя
женщину, религию, дорогу.
Дьяволу служить или пророку -
каждый выбирает для себя.
Каждый выбирает по себе
слово для любви и для молитвы.
Шпагу для дуэли, меч для битвы
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает по себе.
Щит и латы, посох и заплаты,
меру окончательной расплаты
каждый выбирает по себе.
Каждый выбирает для себя.
Выбираю тоже - как умею.
Ни к кому претензий не имею.
Каждый выбирает для себя.

© Юрий Левитанский
nikitanik: (Default)

Друзі, вітаю всіх, для кого це свято. Хай нам всім щастить!
"Можеш не вірити - нам так відміряно: на краю Землі стояти і надію берегти.
Може, що вільними бути повинні ми: зупинитись на хвилину, залишитись назавжди.
Захиститися від болю
Ти зі мною, я з тобою
Запитання в кулак затискаючи,
Не спиняючись -
ти розірвеш чи загубиш
Перекреслиш все, що любиш -
Тільки потім не знатимеш:
Голос чий
Плаче у ночі?
Можеш не вірити - нам так відміряно: на краю Землі стояти і надію берегти.
Може, що вільними бути повинні ми: зупинитись на хвилину, залишитись назавжди."
 

Марія Бурмака. Хранителі Надіі

http://www.youtube.com/watch?v=J8X2AS0XG_Q&feature=player_embedded#!



nikitanik: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] tikkey at Третья песня о Сове Спасительной
Умножились враги мои, как будто море,
и скорби обступили мое жилище.
Куда ни посмотрю - везде болезни и горе,
горька моя вода и  слезы стали пищей.
Куда ни обращу я взор - везде обида,
глумятся надо мной и у ворот хохочут.
Ты Моисея спас и превознес Давида,
И только одного меня спасти не хочешь.

Ведь обступили меня,
сетью ловят меня,
и пивные бутылки бросают в меня,
и двери ломают, и окно вышибают,
и не знаю, доживу ли до ближайшего дня!

А я гляжу на горы - оттуда приходит надежда,
и на небо уповаю - оттуда грядет подмога.
Нам бы только ночь простоять да день продержаться -
Но и этого слишком много.

Воды обступили душу мою,
под горло подошли и выше идут,
но я не замолкаю - я плачу и пою,
а недруги мои хохочут и пьют.
Недруги кричат: "Погибай, сцуконах,
нечего уродам делать на земле!"
Но что это мелькает высоко в облаках?
Что это сияет, как свечка во мгле?

Все ближе-ближе-ближе
Почти наяву
И от бешеной надежды вдруг сердце замрет.
Господь меня услышал и послал Сову,
а в лапах у Совы - станковый пулемет.

Я гляжу на горы - оттуда приходит надежда.
Я гляжу на небо - оттуда грядет подмога.
Нам бы только день простоять и ночь продержаться,
уповай, душа моя, уповай на пулемет и на Бога!

Я прижимаю ее к сердцу и кричу: "Пернатый ахтунг!
Где тебя так долго черти носили!"
А сова смеется: мол, иди-ка ты лесом,
могу вообще улететь, меня вообще не просили!
И мы встаем с совой спина к спине,
и сова, как всегда, ворчит на вредную работу.
Враги теснят кольцом, но не страшно мне.
С нами Божья милость и сова с пулеметом.

Я гляжу на горы - оттуда приходит надежда,
и вижу небо - оттуда приходит подмога,
и сова, дочитав "Отче наш", швыряет первую гранату.
Уповай, душа моя, на сову, пулемет и Бога!

via [info]morreth
nikitanik: (Default)

Падає сніг...А ввечері ти не прийдеш.
Падає сніг, - а серце вкривається чорним.
Цей шовковий кортеж  весь у білих сльозах,
Птаха на гілці плаче - наводить чари...

«Ти не прийдеш увечері!» - криком кричить мій відчай,
А сніг кружляє  - паморочлива карусель....

Падає сніг... увечері ти не прийдеш.
Падає сніг... все навколо – біла розпука,
Смутна безнадія, холод і  відсутність,
Осоружне  мовчання  і  біла самотність.

 «Ти не прийдеш увечері!» - криком кричить мій відчай,
А сніг кружляє - паморочлива карусель...

 

 Tombe La Neige у виконанні автора шансоньє Салваторе Адамо
http://www.youtube.com/watch?v=HbF8HszsfEM

Tombe La Neige у виконанні Олега Скрипки. Скрипка виконує цю пісню як "жорстокий циганський романс"
http://www.youtube.com/watch?v=bP6Kaaf4cnY
 


nikitanik: (Default)
poiskm.ru/song/1820342-Trizubiy-Stas-CHornobilskiy-metelik
Чорнобильський метелик крилятами маха,
Учора народився, а нині вже здиха.
Над чорною землею німий лунає біль,
Отак і розпочався цей чорний водевіль. (2)

Я на танго запрошую усіх, хто з МінАтомЕнерго,
Щоб море орденів аж сяяло з уславлених грудей.
Луна веселий сміх, шикується у стрій добірна черга
Готових танцювать танго і на кістках своїх дітей.

Давай джаз-банда, така була команда,
Хай не шкодує гітара своїх струн,
А як обранці не витримають танцю,
Хай вистачить на всіх дубових трун. (2)

Чиновник в апараті паперами маха,
Гнилий, вже ледве диха, але ще не здиха,
Державну має владу, живе собі як гість,
Вчепився за посаду і паскудить там, де їсть. (2)

Я на танго запрошую усіх, хто має білу шкіру,
Тоді на чорнім тлі їх сором будуть бачити усі.
А як у них нема ні сорому, ні совісті й ні віри,
Нехай той свій танок танцюють із косою у руці.

А в Чигирині розрили поле свині,
Там по святині бульдозери гудуть.
Бо замість Бога "свєтлая дарога"
Із тих, що так нікуди й не ведуть. (2)

З трибуни на параді начальство нам маха.
Реактором рвануло – воно собі "ха-ха".
Дітей евакуювало, а з ними і жінок,
Кагору засмоктало і готове на танок. (2)

Я на танго запрошую усіх – танцюйте разом з нами,
Спускайтеся з трибун у ґамма-нуклеїдові ями,
Бо може лиш тоді, коли ви поміняєтесь ролями з мерцями,
Захочеться вам стать не свинями, а гідними людьми.

Ви ж потанцюйте і добре поміркуйте,
І в вас питання народиться в момент:
Які ж засранці придумали ті танці,
І хто у тій джаз-банді диригент. (3)

Я на танго запрошую усіх...

Profile

nikitanik: (Default)
nikitanik

October 2015

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920212223 24
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 26th, 2017 10:33 am
Powered by Dreamwidth Studios